Моріц Жиґмонд

Визначення і загальна характеристика

МО́РІЦ Жиґмонд (Móricz Zsigmond; 02. 07. 1879, с. Тісачече, нині обл. Саболч-Сатмар-Береґ, Угорщина — 04. 09. 1942, Будапешт) — угорський письменник, журналіст, видавець. Навч. 1897–1902 у Дебрецен. та Будапешт. університетах. Від 1903 — на журналіст. роботі. На поч. 1-ї світової вій­ни був військ­кором у Галичині. Учасник угор. революції 1919, за що потім зазнав переслідувань з боку влади. Від 1929 — ред. прози ж. «Nyugat» («Захід»), що згодом став найвпливовішим угор. літ. часописом 20 ст., від 1939 — ред. ж. «Kelet Népe» («Народ Сходу»), навколо якого об’єдналися демократ. сили. Перша зб. оповідань «Hét krajcár» («Сім крейцерів», 1909) привернула увагу реаліст. манерою письма, вмінням автора у короткому епізоді описати складні реалії дійсності. Дві найбільші теми, які розробляв М. у своїй творчості, — це соц. і морал. стан угор. суспільства, а також стосунки між чоловіком і жінкою. У романах і повістях він висвітлював життя угор. селянства й проблеми бідності, розкривав соц. становище дріб. дворянства, його консерватизм, відтворював настрої широких верств насел. напередодні вій­ни, зіткнення різних філос. поглядів тощо. Твори М. відзначаються широтою охоплення подій, глибиною розкриття соц.-політ. явищ, сутності людини. Автор трилогії «Erdély» («Ердей» — «Трансильванія») — «Tündérkert» («Чарівний сад», 1922), «A nagy fejedelem» («Великий князь», 1927), «A nap árnyéka» («Тінь сонця», 1933) — про драм. сторінки угор. історії 17 ст., повістей, зокрема «Légy jó mindhalálig» («Будь чесним до самої смерті», 1920), п’єс. 1932 М. створив один з найзначніших своїх творів — роман «Ro­­konok» («Родичі»), в якому викривав корупцію, що у часи світ. кризи охопила панівні класи Угорщини і роз’їдала всю країну. Своєрід. підсумком твор. шляху М. вважають автобіогр. роман «Éle­tem regénye» («Роман мого життя», 1939). Символом нерозривної єдності долі письменника і народу стала незакін. трилогія про нар. месника «Rózsa Sándor» («Рожа Шандор») — романи «Ró­zsa Sándor a lovát ugratja» («Шандор Рожа сідає на коня», 1941), «Rózsa Sándor összevonja a sze­möldökét» («Шандор Рожа супить брови», 1942; усі — Будапешт). Чимало творів М. екранізовано, окремі з них українською мовою переклали І. Чендей, Ю. Шкробинець, М. Івашкович, І. Мегела, К. Лустіг.

Завантажити статтю