Молоді здоров’я

МО́ЛОДІ ЗДОРО́В’Я — важлива складова здоров’я нації, що визначає майбутнє держави, її інтелектуальний і трудовий потенціал, а також соціально-економічний розвиток, обороноздатність і незалежність країни. Згідно з класифікацією ВООЗ (2018), молодий вік нині охоплює період від 18 до 44 років. В Україні до молоді традиційно зараховують підлітків 15–17 років, у яких завершується фізичний розвиток і настає юридична відповідальність, а також осіб віком 18–35 років. Молодь віком 15–35 років становить близько 25 % населення України, що є відносно низьким показником і може загрожувати відтворенню населення та формуванню трудового потенціалу. Показники здоров’я серед учнів, студентів і зайнятої молоді різняться, але на всі вікові групи впливають забруднене довкілля, проблеми з якісним харчуванням, питною водою та медичною допомогою. Гострі економічні кризи, бідність, безробіття, соціальна нестабільність, незахищеність, шкідливі звички та нездоровий спосіб життя негативно впливають на здоров’я молоді, оскільки воно визначається взаємодією біологічних і соціальних чинників.

За даними Державної служби статистики України, у 2018 чисельність постійного населення в Україні віком від 15 до 24 р. становила 4 млн 333 тис. осіб, з них понад 1 млн молодих людей, які працюють. Через незадовільні умови праці, низький рівень профілактики та якості медичних оглядів, ця група населення має підвищений ризик погіршення здоров’я, пов’язаний зі шкідливими виробничими факторами. В Україні умови праці молоді регулюються законодавством, проте через недостатній контроль виникають проблеми з дотриманням вимог. Зокрема, наказами МОЗ затверджено перелік важких робіт зі шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких заборонено працю неповнолітнім (1994), а також визначено граничні норми підіймання та переміщення важких предметів для різних вікових категорій (1996). Згідно з наказом МОЗ України від 2007 року, для осіб віком до 21 року обов’язковим є щорічний та попередній (при прийманні на роботу) медичні огляди, проте існують проблеми з їх якістю та своєчасністю.

Нині утверджується думка, що зовнішні впливи опосередковані особливостями функцій організму та їх регуляторних систем. Здоров’я людини — не лише добрий фізичний стан, а й психоемоційна врівноваженість, духовний і соціальний добробут. Це складний феномен глобального значення, що на 10 % залежить від рівня медицини, на 20 % — від стану екології, ще на 20 % — від спадковості і на 50 % — від способу життя.

Рівень здоров’я підлітків і молоді

Протягом останнього десятиліття спостерігається негативна динаміка зростання захворюваності молоді практично за всіма класами хвороб. Стан здоров’я підлітків залишається незадовільним: поширеність хвороб на 1 тис. осіб відповідного віку в межах 2022,3–2154,5, а захворюваність — 1188,2–1249,7, яка за останні 15 р. зросла на 11,4 %. Серед найпоширеніших хвороб підліткового віку останніх років — захворювання органів дихання (38,2 %), травлення (8,9 %), ока та його придаткового апарату (7,8 %), кістково-м’язової системи та сполучної тканини (7,5 %), ендокринні хвороби, розлади харчування та порушення обміну речовин (7,0 %). Структуру поширеності захворювань молоді, яка працює, формують переважно хвороби системи кровообігу (24,1 %), органів дихання (18,1 %), травлення (10,7 %), сечостатевої (7,9 %) та нервової (7,5%) систем, травми, отруєння та деякі ін. наслідки дії зовнішніх чинників (3,3 %). Кожен четвертий–п’ятий представник зайнятої молоді має хворобу системи кровообігу, кожен п’ятий–шостий — органів дихання. Показники поширеності захворювань у підлітків наведено в таблиці (див. Табл.).

Від 2012 фіксують загальне зростання захворюваності підлітків, що зумовлено переважно збільшенням випадків новоутворень (5,77 випадків у 2012 і 6,7 у 2017 на 1 тис. осіб), хвороб крові і кровотворних органів (7,27 і 8,49 відповідно), органів дихання (645,62 і 728,88) й травлення (51,95 і 57,13). При цьому спостерігається позитивна тенденція щодо захворюваності осіб підліткового віку на розлади психіки і поведінки (-26,62 %), хвороби системи кровообігу (-13,91 %), деякі інфекційні та паразитарні хвороби (-10,98 %) тощо. Подібна динаміка поширеності хвороб серед цієї групи: при незначній негативній тенденції поширеності усіх хвороб (+2,13 %) спостерігається зниження показників за такими класами: деякі інфекційні та паразитарні захворювання; розлади психіки та поведінки; хвороби нервової системи, ока та його додаткового апарату, органів травлення, кістково-м’язової системи й сполучної тканини, сечостатевої системи; травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх чинників. Більш виразна негативна тенденція поширеності спостерігалася щодо хвороб крові й кровотворних органів, окремих порушень із залученням імунної механізму (+15,55 %), новоутворень (+13,85 %), хвороб органів дихання (+11,7 %), вроджених вад розвитку, деформацій та хромосомних аномалій (+7,17 %). Високий рівень захворюваності дітей підліткового віку утримується за рахунок високого рівня хвороб органів дихання (728,88), шкіри й підшкірної клітковини (81,78), травм та отруєнь (65,95), а поширеності хвороб — за рахунок захворювань органів дихання (822,37), травлення (191,93), ока та його додаткового апарату (169,68), кістково-м’язової системи та сполучної тканини (162,99). Частота артеріальної гіпертензії в підлітків за останні роки зросла більш ніж втричі, нині її виявляють в 12–38 % випадків. Усе частіше діагностують інфаркт та інсульт в молодому віці (особливо у чоловіків).

За статистичними даними, стан здоров’я сучасних студентів надзвичайно низький: на 100 обстежених припадає понад 90 випадків порушень здоров’я різного ступеня. Понад 15 % студентів закладів вищої освіти належать до спеціальної медичної групи, а в окремих закладах відсоток таких студентів сягає до 40. Показники стану М. з. щороку погіршуються в середньому на 10–15 %, знижується рівень фізичного та психічного здоров’я абітурієнтів і студентів, зростає кількість захворювань шлунка, серцево-судинної, дихальної, нервової систем, зазнають нівеляції соціально-культурні цінності фізичного виховання; 55–75 % сучасних першокурсників закладів вищої освіти аномальні за станом здоров’я. За час навчання у закладах середньої і вищої освіти підлітки втрачають щонайменше третину свого здоров’я: погіршуються зір, слух, постава; зростає кількість випадків невротичних розладів, захворювання нирок, органів травлення, нервової та ендокринної систем. Як і в попередні роки, 2017 спостерігалася регіональна диспропорція захворюваності (у 2,1 раза) і поширеності хвороб (у 2,4 раза).

Важливий показник здоров’я населення — фізичний розвиток дітей та підлітків. В останні роки фіксують певне зниження основних показників фізичного розвитку школярів України, виявлено зменшення маси тіла в школярів усіх вікових груп, особливо у віці становлення статевих функцій (12–17 р.). У навчальних закладах спостерігається недотримання фізіологічного нормування розумового та фізичного навантаження в процесі зростання й розвитку організму. Школярі мають на 40 % більше загальноосвітнього навантаження порівняно з ровесниками з інших країн. Це стосується і студентської молоді в Україні. У молодіжному середовищі переважають малорухливий спосіб життя, пасивне дозвілля, ризикована поведінка та різні форми залежності (алкоголь, наркотики, куріння тощо). Відхилення в нормальному фізичному розвитку призводить до функціональних змін у діяльності різних систем організму, зниження імунітету. За даними вибіркового дослідження, 36,4 % учнів загальноосвітніх шкіл України мають низький рівень фізичного здоров’я, 33,5 % — нижчий за середній, 22,6 % — середній і лише 6,7 % — вищий за середній, 0,8 % — високий. Близько 70 % дорослого населення має низький та нижчий за середній рівні фізичного здоров’я, зокрема у віці 16–19 р. — 61 %, 20–29 р. — 67,2 %, 30–39 р. — 66,9 %. Це закономірно, якщо врахувати, що лише 6–8 % дорослого населення регулярно займається фізкультурою, а за соціологічними даними Українського інституту соціальних досліджень, третина респондентів 15–28 р. не займається фізкультурою та спортом. Гіподинамія, малорухливий спосіб життя призводять до ослаблення серцево-судинної системи та захисних функцій організму. Зважаючи на це, у Фінляндії, Японії, Канаді та низці інших країн почали здійснювати державну політику щодо впровадження в повсякденне життя різних форм рухової активності в поєднанні з раціональним харчуванням, профілактикою негативних звичок, збереженням екології тощо. У результаті цього смертність людей молодого та середнього віку скоротилася в кілька разів, середня тривалість життя збільшилася від 10 до 20 р., зросла життєва спроможність населення, його добробут.

Ожиріння

Серед факторів ризику неінфекційних захворювань особливе занепокоєння викликає ожиріння. Медико-соціальне значення цієї проблеми серед молоді визначається ускладненнями та несприятливими наслідками для фізичного і психосоціального здоров’я. Порушення метаболізму, що виникають при ожирінні та надлишковій масі тіла, закономірно призводять до розвитку серцево-судинної патології, цукрового діабету 2-го типу, захворювань суглобів, безпліддя, жирового гепатозу, гіперурикемії, злоякісних новоутворень, захворювань, що супроводжуються гіпоксією (апное, астма), тощо. Найбільші темпи приросту випадків ожиріння спостерігаються у віковій групі 15–17 р. — у 3 рази (2003 — 9,7 на 1 тис. підлітків, 2017 — 29,39). За результатами регресійного аналізу, прогнозні тенденції щодо поширеності та захворюваності на ожиріння в країні є несприятливими. Низький та нижчий за середній рівень фізичного стану має молодь у віці 16–19 р. — 61 %, 20–29 р. — 67,2 %, 30–39 р. — 66 %. Тривогу викликає незадовільний стан залучення молоді до занять фізкультурою і спортом. Лише кожна п’ята особа старшого шкільного віку та кожен десятий студент мають достатній рівень рухової активності оздоровчого спрямування, що є одним із найнижчих показників у Європі, 60 % з них не спроможні виконати вимоги загальноєвропейських тестів із фізичної підготовки.

Алкоголізм і наркоманія

Захворюваність серед молоді на хронічний алкоголізм залишається високою — 0,4 випадки на 10 тис. підлітків. Відповідно до загальноприйнятих міжнародних норм, нацією, що вимирає, вважають таку, яка вживає понад 8 л чистого спирту на душу населення на рік. Рівень споживання алкоголю в Україні — 10,2–13,9 л/рік. За даними Національної ради з питань охорони здоров’я, в Україні щороку через алкоголізм помирає понад 40 тис. осіб, зокрема через отруєння — близько 8 тис., кардіопатію — 8 тис., а також інші захворювання і нещасні випадки, пов’язані з уживанням алкоголю. Майже 40 % українських підлітків 14–18 р. регулярно вживають спиртні напої. Алкоголь є причиною передчасної смерті майже 30 % українських чоловіків. На думку вітчизняних лікарів, наразі нараховують понад 600 тис. лише офіційно зареєстрованих алкоголіків. На 6 чоловіків, залежних від алкоголю, припадає 1 жінка. Чверть алкоголіків в Україні — молоді люди. Крім того, більшість підлітків зізнаються, що вживали слабоалкогольні напої ще до повноліття, а кожен п’ятий випиває майже щодня. Вживають алкоголь 68 % хлопців і 64 % дівчат, найпопулярніший напій — пиво, споживання якого за останні 4 р. зросло удвічі. За останніми соціологічними опитуваннями, 76 % підлітків мають досвід вживання слабоалкогольних напоїв, 22 % студентів середніх та вищих навчальних закладів вживають спиртні напої практично щодня або щонайменше кілька разів на тиждень (у першу чергу пиво та слабоалкогольні напої). Тверезий спосіб життя серед осіб, старших 18 р., ведуть лише 10,6 % чоловіків, 19,3 % — жінок. Україна зазнає значних фінансово-економічних (від 3 до 11 млрд грн), демографічних, трудових та інших втрат через стигматизацію частини нашого суспільства хворих на алкогольну залежність.

Особливу стурбованість викликає проблема куріння, що зумовлено масштабністю шкоди цієї звички для здоров’я. За статистичними даними щодо реалізації тютюнових виробів і результатами опитування населення, в Україні кількість тих, хто палить, збільшується, особливо серед осіб жіночої статі. Уже до 18 р. 82 % юнаків та 72 % дівчат мають досвід куріння. Особливо негативним є те, що палять 25–30 % жінок дітородного віку (20–39 р.). За різними даними, цією шкідливою звичкою уражені від 50 до 74 % юнаків та дівчат віком 17–18 р.

Медичною і соціальною проблемою є розповсюдження наркоманії. Перша спроба вживання наркотиків для більшості відбувається ще в підлітковому віці до досягнення 19 р. Рівень захворюваності серед молоді на наркоманію залишається високим — 2,5 випадки на 10 тис. підлітків, хоча захворюваність підлітків на наркологічні розлади за 5 років дещо зменшилася. Встановлено, що серед осіб до 20 р. майже кожен третій хоча б один раз вживав наркогенні речовини. За даними статистичних досліджень, в Україні перше місце за вживаністю посідають наркотичні засоби, що виготовляють кустарними методами з різних сортів олійних, дикого і декоративних маку. Це так звана «чорна ширка», яку вживають 70–80 % наркоманів. На другому місці — кустарні препарати з різних сортів коноплі (гашиш, анаша, марихуана), на третьому — такі фармакологічні препарати, як морфін, кодеїн, кофеїн, барбітурати, промедол, а також «біла ширка» — наркотичні речовини, що виробляють кустарно з медичних препаратів. Останнім часом серед наркоманів України все більше поширюється вживання героїну, амфетамінів, кокаїну, ЛСД, триметилфентонілу, екстазі, опіоїдів, бензодіазепінів, циклодолу, трамадолу та ін. Наркогенна дія деяких з них (наприклад, триметилфентонілу) в 50 разів перевищує активність морфіну. 73 % наркозалежних мали практику вживання неін’єкційних наркотиків та 59 % — ін’єкційних. Середній вік ініціації вживання наркотичних речовин — 26 р. Станом на 2018, в Україні під наглядом перебувало 694,9 тис. осіб із розладами психіки та поведінки через уживання психоактивних речовин (диспансерна і профілактична групи нагляду) або 1631,6 на 100 тис. населення, з них понад 50 % — молодь віком від 15 до 35 р. У структурі захворюваності на такі розлади у 2017 чоловіки складали 16,7, жінки — 1,9 на 100 тис. відповідного населення Поширеність розладів через вживання психоактивних речовин становила 532,4 осіб або 1250,0 на 100 тис. населення (диспансерна група), 381,6 на 100 тис. населення (профілактична група). При цьому слід враховувати, що, на думку спеціалістів, реально на обліку перебуває лише 10–20 % осіб, які вживають наркотичні речовини. За прогнозами, їх кількість неухильно зростатиме за рахунок тих, хто вживає психоактивні речовини, тоді як кількість хворих практично не зменшиться через низьку ефективність традиційних методів лікування (за статистикою, від наркоманії виліковують лише 5–8 % хворих). Природно, що така кількість молоді з розладами психіки та поведінки має значні медичні, соціальні, моральні і економічні наслідки для суспільства. Ці хвороби найчастіше мають хронічний характер перебігу й потребують значних зусиль як органів охорони здоров’я, так і багатьох державних структур для врегулювання життєвих проблем цієї категорії людей, зокрема їх працевлаштування.

Репродуктивне здоров’я

Концепція національної програми зі збереження репродуктивного здоров’я ґрунтується на гуманістичному принципі, що проголошує самоцінність кожної особистості. Сексуальна поведінка людини визначається не лише гормональними чинниками, а й процесами виховання, емоційними і психічними станами тощо. Недотримання здорового способу життя у молодіжному середовищі негативно впливає на репродуктивне здоров’я. Як наслідок — проблеми демографічного розвитку та кризових проявів у функціонуванні інституту сім’ї. Частота пологів у закладах охорони здоров’я, підпорядкованих МОЗ України, за останні 6 р. мала тенденцію до зниження: у дівчат-підлітків 15–17 р. — 10,03 та 8,61, у жінок 18–34 р. — 73,5 і 65,7, у жінок 35 р. і старших — 9,14 та 8,6 на 1 тис. жіночого населення. Поширюються дошлюбні та позашлюбні статеві стосунки, що створює додаткові ризики розповсюдження соціально небезпечних інфекційних хвороб, збільшується кількість запальних захворювань репродуктивної системи, що має найбільш несприятливі наслідки, якщо особа захворіла в підлітковому віці. 2017 в Україні поширеність сальпінгітів, оофоритів у середньому дорівнювала 131,5 на 10 тис. дівчат 15–17 р. Серед молоді все частіше зустрічаються інфекції, що передаються статевим шляхом. 2017 захворюваність на сифіліс становила 4,03 на 100 тис. дівчат 15–17 р., хламідіоз — 13,9, трихомоніаз — 80,06, гонококової інфекцію — 6,23. Тривожною залишається також ситуація щодо вагітності та її наслідків у підлітків. Частота абортів серед дівчат 15–17 р. за останні 5 р. зменшилася в 3,1 раза, але залишається на високому рівні порівняно з розвиненими країнами. За опублікованими даними, у віці до 12 р. статеві стосунки почали 2,2 % юнаків і 0,5 % дівчат, у віці 12–14 р. — 20,9 % і 6,2 % відповідно, у віці 15–18 р. — 70,9 % і 70,5 %. Гостра проблема раннього початку статевого життя серед підлітків виявляється й у тому, що майже в кожній школі трапляються випадки підліткової вагітності, яка переважно закінчується абортом. 22,5 % школярів віком від 14 до 17 р. вважають, що початок статевого життя в 13–15 р. є цілком нормальним явищем. 25 % респондентів не вбачають в цьому нічого поганого. Лише 25 % опитаних вважають початок статевого життя в 13–15 р. явищем, що негативно впливає на здоров’я.

За даними соціологічних досліджень, майже 10 % усіх вікових груп опитаної молоді має протягом року від 3-х до 5-ти партнерів, 2–3 % — 6–10 партнерів. Нині перший статевий контакт відбувається у більш молодому віці та раніше розпочинається регулярне статеве життя. Якщо серед 25–28-річних тільки 6 % у перший статевий контакт вступили у віці до 16 р., то серед вікової групи 21–24 р. таких 11 %, серед 18–20-річних — 16 %, а наймолодшої молодіжної групи 15–17 р. — 21 %. І це при тому, що недостатньо використовуються засоби індивідуального захисту. Високий відсоток юнаків і дівчат, за даними медичних обстежень, мають низький рівень репродуктивного здоров’я, тобто для багатьох складно або й узагалі неможливо зачати, виносити й народити дитину. З’ясовано, що найбільшу частку серед чоловіків, що страждають на безпліддя, складають особи у віці від 18 до 25 р. Головна причина цього — шкідливі звички, зокрема алкоголізм (особливо пивний). Жіноче безпліддя становить 80 % шлюбного безпліддя, переважна причина його — ендокринні розлади. Основна частка припадає на жінок у віці від 25 до 30 р. Вивчаючи особливості сексуальної поведінки сучасної молоді, науковці відзначають зниження середнього віку початку статевого життя. Наявність сексуального досвіду в групі віком 14–17 р., за різними даними, визнають 25–48 % респондентів, при цьому майже половина з них — до 16 р. Досвід випадкових статевих контактів зареєстровано серед 35–40 % опитаних, приблизно 60 % вважають своє статеве життя регулярним, біля 50 % відзначають часту зміну сексуальних партнерів. В Україні аборт залишається одним із методів регулювання народжуваності й за своїми наслідками є основним чинником розладу репродуктивного здоров’я. 2000 кількість абортів складала 434 тис. (34,1 на 1 тис. жінок, 113 — на 100 пологів), до 2017 зафіксовано суттєве зниження — 95 тис. (9,4 на 1 тис. жінок, 27 — на 100 пологів), але цей показник залишається набагато вищим, ніж у розвинених країнах. Відтворення населення, закладення основ формування трудового потенціалу повинне перебувати під постійним контролем суспільства. Від 2010 смертність жінок від причин, пов’язаних із вагітністю, пологами та ускладненнями післяпологового періоду зменшилася в 3,4 раза, але цей показник залишається високим серед країн Європи і 2017 склав 10,7 випадків на 100 тис. живонароджень, в основному за рахунок материн. смертності (9,1).

ВІЛ та інші інфекційні хвороби

Викликає занепокоєння статистика захворюваності на деякі інфекційні хвороби, що мають соціально обумовлений характер, — туберкульоз, ВІЛ/СНІД та венеричні захворювання. В Україні 1965–90 захворюваність на всі клінічні форми туберкульозу зменшилася в 3,6 раза, смертність — у 3,3 (тоді як 1990–95 збільшилася на 30 %). У 2012–18 туберкульоз підлітків (15–17 р.) мав тенденцію до зниження на 18,4 % — від 23,3 до 19,0 на 100 тис. осіб, на вікову групу 25–44 р. припадає 50,13 % хворих. Аналіз поширеності професійного туберкульозу свідчить, що найчастіше цю хворобу реєструють серед осіб працездатного віку (90 %), з них найбільше — у віці 25–34 р. (32 %), а в 10 % випадків — навіть у віці 20–25 р. Ці показники свідчать про високу соціальну значимість захворюваності на туберкульоз та економічну збитковість для держави. Гострою залишається проблема поширення серед молоді ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД. Від 1987 в Україні офіційно зареєстровано 330 485 нових випадків ВІЛ-інфекції, від СНІДу померло 47 646 осіб. Найбільш уражені ВІЛ-інфекцією Дніпропетровська, Одеська, Донецька, Київська, Миколаївська обл. та Київ. Кількість ВІЛ-інфікованих, які перебували на обліку в медичних закладах, на кінець 2018 склала 141,6 тис. осіб (335,4 на 100 тис. населення), хворих на СНІД — 43,9 тис. осіб (103,9 на 100 тис. населення). Ситуація в Україні щодо цієї патології найгірша в Європі. Це знижує трудовий потенціал, погіршує репродуктивне здоров’я населення, є тягарем для системи охорони здоров’я, завдає значної шкоди економіці держави й психічному стану людини у зв’язку з певною стигмацією суспільства ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД. Самолікування, наявність приватних клінік, відсутність санітарно-епідеміологічного нагляду призводить до некерованості процесу обліку, реєстрації, проведення запобіжних заходів щодо поширення цього виду патології. Тому статистика не завжди відповідає реальному рівню поширення цих хвороб і, як правило, подає становище в молодіжному середовищі в дещо прикрашеному вигляді. В Україні 9 із 10 хворих на гонорею не звертаються за допомогою до шкірно-венерологічних диспансерів. Незважаючи на те, що спостерігається зниження показників захворюваності на сифіліс і гонорею серед підлітків 15–17 р., абсолютний їх показник залишається надто високим. За даними МОЗ України, 2018 з уперше в житті встановленим діагнозом венеричного захворювання сифілісу, гонококової інфекції, хламідіозу, трихомоніазу, урогенітального мікоплазмозу захворюваність складає 177,8 тис. випадків (95,4 на 100 тис. осіб відповідного віку).

Смертність

На високому рівні залишається смертність молоді від нещасних випадків, вбивств та самогубств. Щороку в Україні гинуть у дорожньо-транспортних пригодах (ДТП) близько 3 тис. осіб і понад 30 тис. отримують травми. ДТП є найпоширенішою причиною смерті молоді у віці 15–24 р. За даними офіційної статистики, за 15 років в Україні загинуло в ДТП 74 тис. осіб; 76 % травмованих в ДТП помирають на дошпитальному етапі, тоді як в країнах ЄС — 28 %. Виробничий травматизм з тенденцією до зниження залишається одним із найвищих у Європі (у 2018 — 4965 випадків, з них 332 — зі смертельними наслідками). Виділяють окремо травми внаслідок військових дій. Станом на 28 жовтня 2017, за даними Генштабу ЗС України, від початку проведення антитерористичної операції (нині операція об’єднаних сил) бойові втрати склали 10 710 військовослужбовців, з них 2333 — загинуло, 8377 — поранено або травмовано внаслідок бойових дій. Станом на 14 квітня 2017, за даними МО України, бойові втрати становили 2652 військовослужбовців з усіх силових відомств України (ЗС України, Національної гвардії України, МВС, СБУ, прикордонників тощо), а ще 9578 військовослужбовців дістали поранення. Станом на 27 жовтня 2017, за даними головного військового прокурора України, небойові втрати (зазнали не під час бою чи провокацій ворога) усіх силових структур України за час конфлікту на всій території України склали 10 103 особи, з них загинули 2150, у зоні бойових дій на Донбасі — відповідно 3699 і 935. Це суттєво впливає на генофонд України, демографічну ситуацію, трудовий потенціал.

Самогубство в Україні — друга причина смерті після природних і зовнішніх причин закінчення життя. За даними Державної служби статистики України, 2018 його коефіцієнт у країні склав 16,6 осіб на 100 тис. населення (дані ВООЗ відрізняються: 20,1 на 100 тис. осіб), тобто всього жертвами суїциду стало близько 7 тис. українців. Випадки суїциду серед молоді — передусім соціальна проблема. За даними медичної статистики, максимальну кількість самогубств скоюють у віці 15–24 р. У 2018 на одну жінку, яка загинула від самогубства, припадало в середньому 6,7 загиблих чоловіків. На жаль, офіційна статистика неповна, тому що реально реєструють лише частину завершених самогубств, отруєння чи самопорізи лікарі кваліфікують як нещасні випадки чи передозування наркотичною речовиною. Серед жертв самогубств в Україні виокремлюють військовослужбовців та учасників бойових дій. Мобілізація різко, без будь-якої адаптації та «перехідного режиму», змусила молодих призовників воювати за свою країну. При цьому добровольці, тобто політично та ідеологічно мотивованих люди, набагато менше страждають від депресії, дезорієнтації та десоціалізації. Це підтверджує дослідження Інституту психології НАПНУ (2018). Психічні порушення й нейропсихологічні особливості (посттравматичний стресовий розлад, психогенна амнезія щодо психотравмуючих подій, конструктивна агресія, почуття провини за те, що вижив, а соратники не змогли тощо) є причиною того, що щотижня в районі бойових дій суїцид скоюють 2–3 військовослужбовці, а від початку військових дій на Сході України на себе наклали руки понад 500 бійців української армії (без урахування демобілізованих учасників бойових дій).

Інвалідність

За статистикою, кожна п’ята людина в Україні має обмеження життєдіяльності, переважно через хвороби. Станом на 2018 рік близько 2,5 млн осіб офіційно визнані особами з інвалідністю. Серед тих, кому вперше встановлено інвалідність у віці до 39 років, 62,9% мають психічні розлади. Травми опорно-рухового апарату є однією з основних причин первинної інвалідності серед молоді (16–29 років), особливо серед юнаків. Кожен третій, хто отримує інвалідність внаслідок таких травм, молодший 30 років. Частота первинної інвалідності серед юнаків (16–19 років) утричі вища, ніж серед дівчат, і становить 35,4 та 12,0 на 100 тис. осіб відповідно. У молодому працездатному віці (20–29 років) рівень первинної інвалідності внаслідок травм вищий: 44,9 — у чоловіків та 12,6 — у жінок. Найчастіше інвалідність у цьому віці спричинена побутовими травмами, а також травмами, отриманими внаслідок воєнних дій.

Таким чином, структура захворюваності молоді має свої особливості й визначається специфікою життєдіяльності людини у віці 15–35 р. У цей період завершується формування організму, становлення репродуктивної функції. Саме в цьому віці здебільшого відтворюються нові покоління. Для молодіж. середовища, більш ніж для ін. категорій населення, характерні захворювання, переважно пов’язані із способом життя (венеричні, СНІД, наркоманія, токсикоманія, куріння, вживання алкоголю, гіподинамія тощо).

Розмір шрифту