Мітковіцер Петро Веніамінович
МІТКОВІ́ЦЕР Петро Веніамінович (справж. — Пейсах Беніамінович; 15. 05. 1888, м. Бахмут Катеринослав. губ., нині Донец. обл. — 1942, Москва) — скульптор, педагог. Член Товариства художників ім. К. Костанді. Закін. Одес. художнє училище (1909; викл. Л. Іоріні). Перебував у Парижі, працював 1909–11 у майстерні О. Родена. 1912 повернувся до Одеси. Учасник виставок Товариства пд.-рос. художників (1912, 1915–16). Проф. Одес. худож. інституту, кер. майстерні станк. скульптури (1920–33). Відтоді — у Москві. Брав участь у скульптур. оздобленні Будинку Рад (1933–34). Наприкінці 1930-х рр. очолював групу моск. скульпторів, які працювали над скульптурно-декор. оздобленням архіт. ансамблів м. Магнітогорськ (Челябін. обл., РФ). Загинув під час оборони Москви.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Мати» (1912), «Автопортрет», «Газетяр», «Професор Серапін» (усі — 1914), «Дружина» (1915), «Голова негра» (1927), «Чоловік у капелюсі» (1931), «Дискобол» (серед. 1930-х рр.); серія барельєфів для ст. моск. метрополітену «Сокольники» (серед. 1930-х рр.).
Рекомендована література
- Виноградова З. Т. Вища художня школа в Одесі // Укр. мистецтвознавство. К., 1970. Вип. 4;
- Товарищество южнорусских художников: Библиогр. указ. О., 1997.