МЛИНИ́СЬКА — село Теребовлянського ра­йону Тернопільської області. Під­порядк. Кобиловолоц. сільс. раді. М. знаходяться за 20 км від рай­центру; на Сх. прилягають до с. Ко­биловолоки. Площа 4,92 км2. За пере­писом насел. 2001, проживали 438 осіб; станом на 2015 — 390 осіб; пере­важно українці. Досліджено поселе­н­ня Млиниська I (епоха бронзи–ран­ньозаліз. час); зна­йдено золоту римську монету поч. 4 ст. Через село протікає Кобиловолоц. потік (впадає у Серет, бас. Дністра), де здавна працювало кілька водяних млинів. М. вперше згадуються у писем. джерелах 1508. У різні часи належали Богушам, Скарбкам, Баворовським, Лосям. У остан. чв. 19 ст. Е. Лось ви­йшла заміж за ві­домого польс. геральдиста Є.-С. Дуніна-Борковського; їхній син політ. діяч, публіцист П.-П. Дунін-Борковський був остан­нім власником села. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Після 1-го поділу Польщі 1772 — у складі Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1810–15 М. контролювали рос. війська. 1815 від­новлено австр. владу. 1846–47 майже всі мешканці померли від епідемії холери. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–39 — знову у складі Польщі. У цей час діяла низка укр. громад. організацій, зокрема «Просвіта». 1939 мешкали 855 українців (з них 170 греко-католиків та 685 римо-католиків), 20 поляків і 5 євреїв. Від того ж року — у складі УРСР. Від липня 1941 до березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. 1945 згорів палац Дуніних-Борковських. До серед. 1950-х рр. у околицях здійснювало збройну боротьбу під­пі­л­ля ОУН–УПА. У М. — заг.-осв. школа, дитсадок; клуб, б-ка. Па­мʼятки архітектури місц. значе­н­ня: деревʼяна церква Введе­н­ня у храм Пресвятої Богородиці (18 ст.; УАПЦ), камʼяний костел (1911–12). Зберігся старовин. панський парк (від 1994 — памʼятка садово-парк. мистецтва; 7,6 га), де ростуть 100- та 200-річні дуби, 3 червоні буки; у межах ліс. ур­очища Млиниська — ботан. памʼятка природи Бу­данівські шафрани (від 2003, 24 га; обидві — місц. значе­н­ня).