Мовчун Петро Федосійович
Визначення і загальна характеристика
МОВЧУ́Н Петро Федосійович (06. 09. 1925, с. Біличі Будаїв. р-ну Київ. округи, нині у складі Києва — 03. 06. 2010, Київ) — скульптор. Сталінcька премія (1952). Заслужений художник УРСР (1975). Член НСХУ (1950). Закін. Київський художній інститут (1950; майстерня М. Лисенка). На творчій роботі. Основні галузі — станк. і монум. скульптура, портретна пластика. Учасник всеукр., всесоюз. мистецьких виставок від 1949. Персон. — у Києві (1971–74, 1983). Деякі роботи зберігаються в НХМ, Нац. музеї Т. Шевченка, НМЛ (усі — Київ), ДТГ (Москва).
Додаткові відомості
- Основні твори
- портрети — «Мати», «Піонерка» (обидва — 1949), «В. Бєлінський» (1950), «М. Салтиков-Щедрін» (1952), «Марко Вовчок» (1956), «Т. Шевченко» (1962), «І. Франко» (1964), «Д. Менделєєв» (1967), «М. Добролюбов», «Л. Толстой», «Г. Сковорода», «Панас Мирний», «М. Коцюбинський», «Леся Українка», «Марко Черемшина», «Д. Зеров», «М. Лобачевський», «Б. Патон» (усі — 1970-і рр.); пам’ятники — Т. Шевченкові (м. Нова Одеса Микол. обл., 1967; м. Золотоноша Черкас. обл., 1993), воїнам-водіям і Героям Рад. Союзу В. Рябку, В. Сафроновій, І. Кустову (м. Брянськ, РФ, 1967–68), Марку Вовчку (м. Немирів Вінн. обл., 1971), Лесі Українці (м. Саки, нині АР Крим, 1988).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
