Можаєв Микола Васильович

МОЖА́ЄВ Микола Васильович (22. 05. 1928, х. Можаєвка, нині село Ростов. обл., РФ — 26. 03. 2018, там само) — скульптор. Чоловік Е. Можаєвої. Заслужений художник України (1983). Премія РФ ім. М. Шолохова (1996). Член НСХУ (1960). Закін. Ворошиловгр. художнє училище (нині Луганськ, 1950; викл. В. Мухін, О. Фільберт). Працював на Ворошиловгр. худож.-вироб. комбінаті (1950–80-і рр.). Основні галузі — декор., станк. і монум. скульп­тура. Гол. тема творчості — донське козацтво. Осн. матеріали: гіпс, склоцемент, дерево, бронза. Учасник обл., всеукр., всесоюз. та міжнар. мистецьких виставок від 1953. Персон. — у Лисичанську (Луган. обл., 2009), Ростові-на-Дону (РФ, 2015). Деякі роботи зберігаються в Луган. ХМ, Лисичан. краєзн. музеї.

Тв.: пам’ятні знаки — «Клятва» (1954, м. Краснодон, нині Сорокине Луган. обл.), «Майстровий гарматних справ» (1995, Луганськ), «Немає зв’язків, святіших за братерство» (2003, спів­авт., смт Слов’яносербськ Луган. обл.); па­м’ятники — О. Пархоменку (1957, Луганськ), М. Шолохову (1984, станиця Вешенська; 2007, м. Міллерово Ростов. обл.), К. Булавіну (1998, с. Трьохізбенка Слов’яносерб., нині Новоайдар. р-ну Луган. обл.), В. Далю (2004, Луганськ; 2010, м. Євпаторія, АР Крим), «Жертвам голодомору 1932–33 на Луганщині» (2008, проект); портрети — «Леся Українка» (1971), «Т. Шевченко» (1994); скульптурні композиції — «Нахальонок» (1976; 1980), «Дід Щукар» (1980, спів­авт.; с. Можаєвка, Ростов-на-Дону), «Григорій та Аксинія» (1982, спів­авт., станиця Вешенська Ростов. обл., РФ); мемор. комплекс «Нескорені» (1982, м. Краснодон, спів­авт.); посмертна маска М. Шолохова (1984, Держ. музей-заповідник М. Шолохова, станиця Вешенська); монумент «Слово о полку Ігоревім (Князь Ігор)» (смт Станиця Луганська Луган. обл., 2003, спів­авт.).

Літ.: Капканець А. Скульптор Микола Можаєв // ОМ. 1979. № 1; Николай Можаев. Скульптура: Каталог выставки. Ворошиловград, 1989; Художники Луганщини. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративне мистецтво: Каталог. Лг., 2008.

О. А. В’ячеславова

Основні твори

пам’ятні знаки — «Клятва» (1954, м. Краснодон, нині Сорокине Луган. обл.), «Майстровий гарматних справ» (1995, Луганськ), «Немає зв’язків, святіших за братерство» (2003, спів­авт., смт Слов’яносербськ Луган. обл.); па­м’ятники — О. Пархоменку (1957, Луганськ), М. Шолохову (1984, станиця Вешенська; 2007, м. Міллерово Ростов. обл.), К. Булавіну (1998, с. Трьохізбенка Слов’яносерб., нині Новоайдар. р-ну Луган. обл.), В. Далю (2004, Луганськ; 2010, м. Євпаторія, АР Крим), «Жертвам голодомору 1932–33 на Луганщині» (2008, проект); портрети — «Леся Українка» (1971), «Т. Шевченко» (1994); скульптурні композиції — «Нахальонок» (1976; 1980), «Дід Щукар» (1980, спів­авт.; с. Можаєвка, Ростов-на-Дону), «Григорій та Аксинія» (1982, спів­авт., станиця Вешенська Ростов. обл., РФ); мемор. комплекс «Нескорені» (1982, м. Краснодон, спів­авт.); посмертна маска М. Шолохова (1984, Держ. музей-заповідник М. Шолохова, станиця Вешенська); монумент «Слово о полку Ігоревім (Князь Ігор)» (смт Станиця Луганська Луган. обл., 2003, спів­авт.).

Рекомендована література

1. Капканець А. Скульптор Микола Можаєв // ОМ. 1979. № 1;
   Google ScholarInternet
2. Николай Можаев. Скульптура: Каталог выставки. Ворошиловград, 1989;
   Google ScholarInternet
3. Художники Луганщини. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративне мистецтво: Каталог. Лг., 2008.
   Google ScholarInternet

Фотоілюстрації

завантажити статтю