КІПІА́НІ Вахтанґ Теймуразович (01. 04. 1971, Тбілісі) — історик, популяризатор української історії, журналіст. Закінчив Миколаївський педагогічний ін­ститут (1994). У жовтні 1989 взяв участь у студентському голодуван­ні в Києві. 1990 вступив до НРУ й УРП, 1991–94 — засновник і голова Миколаївської філії Української студентської спілки. Від 1992 працював журналістом у Миколаєві; від 1997 — у Києві, зокрема 1999–2001 — оглядач від­ділу політики газета «Киевские ведомости»; 2001–04 — випусковий редактор «Телевізійної служби новин», водночас 2002–05 — головний редактор і ведучий про­грами «По­двійний доказ» на «Студії “1+1”»; 2006–07 — головний редактор журнал «Фокус»; 2007–08 — шеф-редактор проекту «Великі українці» (пред­ставляв фільм про С. Бандеру) на телека­налі «Інтер»; 2009–10 — ведучий проєкту «Українська рулетка» на Першому Національному ка­налі; від 2010 — головний редактор су­спільно-історичного онлайн-ви­да­н­ня «Історична правда»; 2013–19 — головний редактор теле­про­грами «Історична правда з Вахтанґом Кіпіані» на телека­налі ZІК; водночас — викладач в Українському католицькому університеті (обидва — Львів). Від 2022 — у лавах Збройних Сил України.

Дослідник історії самвидаву, дисидентського руху і політичного екс­тремізму. Зібрав найбільшу в Україні колекцію газет (понад 30 тис. назв періодичних ви­дань 19–21 ст. з Російської імперії, СРСР та української діаспори) і перед­виборчих матеріалів, що становлять основу фондів заснованого ним у 2014 Музею-архіву преси. Упорядник книг «Влада тьми і Темників. Хрестоматія з політичної цензури в Україні. 2001–2004» (Л.; К.; Х., 2005), «Війна двох правд: Поляки та українці у кривавому ХХ століт­ті» (Х., 2017, 2023), «Друга світова. Не­придумані історії» (Х., 2018), що має пере­клади німецькою й англійською мовами: «Der Zweite Weltkrieg in der Ukraine: Geschichte und Lebensgeschichten» (Stuttgart, 2023), «World War II, Uncontrived and Unredacted: Testimonies from Ukraine» (Stuttgart, 2023), «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР» (Х., 2019), «Країна жіночого роду» (Х., 2021), «Дисиденти. Чути правду» (Х., 2021), у німецькому пере­кладі — «Ukrainische Dissidenten unter der Sowjetmacht» (Stuttgart, 2024).