Міловзоров Олександр Петрович

МІЛОВЗО́РОВ Олександр Петрович (22. 04. 1938, Київ) — скульптор, графік, живописець. Батько О. Міловзорової. Заслужений художник України (1989). Член НСХУ (1971). Закін. Київ. училище приклад. мистецтва (1957), Ленінгр. вище худож.-пром. училище (нині С.-Петербург, 1968; викл. В. Марков, К. Митрофанов). Співзасн. (1988) і худож. кер. (1988–95, від 1999) галереї «Триптих», кер. галереї «36». Учасник всесоюз., респ. та міжнар. мистецьких виставок від 1970. Персон. — у Києві (1978, 1991–92, 1994–98, 2002–04, 2012–13, 2015), Львові (1979), Миколаєві (1980), Сумах (1992), Парижі (1993, 2017), Празі (2008), Франкфурті-на-Майні (Німеччина, 2005), Кракові (Польща, 2009), Новосибірську (РФ, 1983), С.-Петербурзі (2009), Афінах (2004), Юрмалі (Латвія, 2010). Основні галузі — монум., декор.-ужитк. мистецтво, станк. живопис, графіка. Деякі роботи зберігаються у Київ. музеї рос. мистецтва, Музеї історії міста Києва, НМУНДМ (усі — Київ), Сум., Хмельн., Вознесен. (Микол. обл.) ХМ. Автор монографії «Шляхи» (К., 2015).

Тв.: оформлення ресторану «Дубки» (1976), освітлювал. арматура для консульства Болгарії, Палацу урочистих подій, Будинку-музею Т. Шевченка, керам. композиція «Пташиний двір» (житл. масив «Виноградар», 1976), керам. композиція «Проби ґрунту з планети Земля» (1978); комплексне декор. оформлення дит. респ. б-ки, оформлення станцій київ. метрополітену «Тараса Шевченка» та «Республіканський стадіон» (нині «Олімпійська»; обидві — 1980–84), керам. панно для Будинку учителя (1984; усі — Київ); живопис — «Екологія», «Пам’ять», «Комунікації» (усі — 1990-і рр.), «Палімпсести», «Мати» (обидва — 1996); серії — «Випадок на психодромі» (1995), «Пейзаж для офіса» (1997), «Моя бібліо­тека» (2007); керам. композиції — «Тур­нір» (1980), «Сад каміння» (1982).

Літ.: Жоголь Л. Е. Декоративное ис­­­кусство в современном интерьере. 1986; Кара-Васильєва Т. В., Чегусова З. А. Декоративне мистецтво України ХХ століття. 2005 (обидві — Київ).

Ю. А. Ліфшиць

Основні твори

оформлення ресторану «Дубки» (1976), освітлювал. арматура для консульства Болгарії, Палацу урочистих подій, Будинку-музею Т. Шевченка, керам. композиція «Пташиний двір» (житл. масив «Виноградар», 1976), керам. композиція «Проби ґрунту з планети Земля» (1978); комплексне декор. оформлення дит. респ. б-ки, оформлення станцій київ. метрополітену «Тараса Шевченка» та «Республіканський стадіон» (нині «Олімпійська»; обидві — 1980–84), керам. панно для Будинку учителя (1984; усі — Київ); живопис — «Екологія», «Пам’ять», «Комунікації» (усі — 1990-і рр.), «Палімпсести», «Мати» (обидва — 1996); серії — «Випадок на психодромі» (1995), «Пейзаж для офіса» (1997), «Моя бібліо­тека» (2007); керам. композиції — «Тур­нір» (1980), «Сад каміння» (1982).

Рекомендована література

1. Жоголь Л. Е. Декоративное ис­­­кусство в современном интерьере. 1986;
   Google ScholarInternet
2. Кара-Васильєва Т. В., Чегусова З. А. Декоративне мистецтво України ХХ століття. 2005 (обидві — Київ).
   Google ScholarInternet

Фотоілюстрації

завантажити статтю