Мінеральних ресурсів Український державний інститут
МІНЕРА́ЛЬНИХ РЕСУ́РСІВ Український державний інститут — науково-дослідна установа з вивчення геологічної будови та геолого-технологічних особливостей родовищ твердих корисних копалин і геології підземних вод. Засн. 1956 у Сімферополі з ініціативи М. Семененка на базі відділів геології, хімії, гідрогеології та картознавства Крим. філії АН УРСР (існував 1948–54 у структурі АН СРСР) як Інститут мінерал. ресурсів АН УРСР. Від 1963 — у системі Міністерства геології УРСР. Тоді ж організовано Відділ. у Дніпропетровську (нині Дніпро), а дослідну лаб. зі збагачення керчен. руд передано Комиш-Бурун. залізоруд. комбінату побл. м. Керч (нині АР Крим). У 2-й пол. 1970-х — на поч. 1980-х рр. Інститут став одним із найпотужніших н.-д. закладів у галузі геології в СРСР. Тоді у Сімферополі працювали бл. 800, а у Дніпропетровську — бл. 400 співробітників. У Інституті функціонували 15 відділів, що займалися прогнозуванням корис. копалин, дослідж. у галузях металогенії, вугіл. геології, гідрогеології, інж. геології, вивчали екзогенні геодинам. процеси, розвивали геофіз. методи дослідж., розробляли технології збагачування руд, буріння колонк. свердловин тощо. Експериментально-метод. партії здійснювали апробацію метод. розроблень, тех. засобів і технології буріння свердловин з подальшою передачею геол. організаціям для впровадження у виробництво. Фахівці Інституту першими видобували алмази з Архангел. групи родовищ у РФ (цей напрям дослідж. за рад. часів був засекречений). 1994–2000 — Укр. держ. інститут мінерал. ресурсів; 2000–12 — Крим. відділ. Укр. держ. геол.-розв. інституту. В останнє десятиліття функціонування установи розробляли такі напрями наук. діяльності: наук.-метод. обґрунтування регіонал. геол., гідрогеол., інж.-геол. та екол.-геол. дослідж. на основі сучас. актуалістич. геодинаміки; прогнозно-мінерагенічні дослідж. з метою виділення перспектив. мінерагеніч. зон і площ, оцінювання їх заг. мінерагеніч. потенціалу для проведення регіон. пошук. робіт; розроблення принципово нових та удосконалення наяв. методів регіон. і локал. прогнозування на основі глобал. металогенії; здійснення локал. прогнозно-металогеніч. побудувань, у першу чергу в традицій. гірн.-добув. р-нах України, з метою виявлення об’єктів для проведення пошук. робіт щодо приросту запасів корис. копалин, що користуються постій. попитом; розроблення та удосконалення методів і технологій геол.-технол. оцінювання перспектив. об’єктів на всіх стадіях геол.-розв. робіт; розроблення нових та удосконалення наяв. схем геол.-технол. оцінювання відходів гірн.-добув. і перероблюючих мінерал. сировину підприємств з метою виявлення перспектив. об’єктів для проведення їх опошукування та ревізій. оцінювання; розроблення і удосконалення методів геол.-екон. і технол. оцінювання твердих корис. копалин, природ. і техноген. родовищ, гідромінерал. ресурсів; удосконалення методів держ. моніторингу геол. середовища, геохім. стану ландшафтів, небезпеч. геол. процесів з метою ефектив. прогнозу їх змін і розроблення інформ. підтримки керів. рішень на базі уряд. інформ.-аналіт. систем; розроблення методів вивчення та збереження видового розмаїття природ. і техноген. мінералог. комплексів з метою збереження мінерал. ресурсів і пропаганди геол. спадщини, розвитку геол. туризму та підвищення освіт. рівня учнів і студентів. Фахівцями Крим. відділ. вивчено особливості накопичення залізо-марганцевих мінералів у хвостосховищах Нікополь-Марганец. та Кременчуцько-Криворіз. рудних р-нів; випробуванням лежалих хвостів збагачення заліз. кварцитів із застосуванням магнітно-гравітац. схеми збагачення показана принципова можливість отримання концентрату з вмістом заліза 62–67 %; збагаченням хвостів марганцевих руд Грушев. збагачувал. ф-ки Марганец. гірн.-збагачувал. комбінату одержано концентрати з вмістом марганцю до 35–40 %, що дозволяє розробити оптимал. технол. схему переробки марганц. руд (манганит-піролюзит-кварц. пісків) із застосуванням магнітно-гравітац. схеми збагачення; за даними технол. дослідж. відходів низки хвостосховищ встановлена наявність вільного золота (0,05–0,25 г/т), 30 % заг. кількості якого можна вилучити в концентрати (15–25 г/т); розроблено технол. регламент розробки Азов. рідкіснометал. родовища; на базі гідравліч. розкласикування з наступ. електр. та магніт. сепарацією концентрату розроблено нову технол. схему збагачення мідних руд Волині; досліджено можливість довилучення золота з хвостів збагачення руд Мужиїв. родовища гравітац. методами; виконано прогноз та оцінено пром. значущість золотого зруденіння на перспектив. об’єктах у межах Бобриків. розсип. поля; розроблено рац. схеми і технол. режими вилучення золота із продуктив. розчинів із застосуванням різних сорбентів (іонообмін. смол, модифіков. кам’яного і активованого вугілля) перероблення різних типів золотовміс. руд Донбасу та Приазов’я; для вирішення проблеми алмазоносності України створ. галуз. стандарт «Визначення походження алмазів. Методичні рекомендації»; виявлено у Пд. Донбасі прояви мікрозернистих фосфоритів. З Інститутом пов’язана наук. діяльність Ю. Аверіна, П. Данильченка, О. Дворникова, М. Карасика, С. Ковалевського, Я. Козіна, С. Кропачової, А. Оліферова, О. Отрешка, Ю. Полканова, В. Черніцина, С. Шавла, Є. Шнюкова, В. Юдіна, Ю. Юровського та ін. Директори: Ю. Юрк (1956–73), С. Кирикилиця (1973–86), Ю. Брагін (1986–2005), І. Палкін (2005–12). У 2008 чисельність персоналу складала 192 (з них — 5 д-рів і 24 канд. н.), 2005 — бл. 200, 2012 — бл. 60 осіб.
Фотоілюстрації
