Мінськ

Визначення і загальна характеристика

МІ́НСЬК (білорус. Мінск) — місто, столиця Білорусі. Знаходиться на р. Свіслоч (притока р. Бярезіна, бас. Дні­пра), за 70 км на Пн. Зх. від геогр. центру Білорусі. Площа 348,8 км². Насел. 1 982 444 особи (2018). Нац. склад за даними пере­пису 2009: 79,3 % — бі­лоруси, 10 % — росіяни, 1,5 % — українці, 0,7 % — поляки, 0,3 % — євреї. Вузлова залізн. станція. Між­нар. аеропорт «Мінськ-2». Поселе­н­ня виникло у 2-й пол. 11 ст. Уперше зга­дане в Іпатіїв. літописі під 1067. За однією з версій, назва походить від р. Мєнка (Мєнь, Мєна), побл. якої спочатку роз­ташовувався М. У 2-й пол. 11 ст. — під владою Полоц. князівства; на­прикінці 11 — на поч. 12 ст. — центр уділ. Мінського князівства. На­прикінці 13 ст. — на поч. 14 ст. Мінське князівство ві­ді­йшло до Великого князівства Литовського. Основою екон. роз­витку міста стало ремісництво. 1499 М. одержав Маґдебур. право, за яким упр. належало магістрату, що складався з 12-ти райців на чолі з війтом та 2-ма бурмистрами, насел. на той час складало 3–4 тис. осіб. 1565–66 — центр Мінського воєводства, до якого уві­йшло 60 міст та м-чок. 1592 у М. від­крито першу брат. школу при собор. церкві. Під час воєн у серед. 17 — на поч. 18 ст. місто за­знало знач. руйнувань. 1793 у результаті 2-го поділу Речі Посполитої М. ві­ді­йшов до складу Рос. імперії та став центром Мінського намісництва, від 1796 — Мінської губ. Від 1793 — осередок Мінської православ. єпархії, від 1798 — римо-катол. єпархії. 1799 у М. засн. першу лікарню. Після франц.-­рос. вій­ни 1812 насел. М. становило 3480 осіб. У 1870–80 тут функціонували нар. гуртки, осередки рев. організацій «Чорний пере­діл» і «Народна воля». Жителі брали активну участь у рев. подіях 1905–07. Під час 1-ї світової вій­ни М. — прифронт. місто. 1915 кількість жителів М. складала 105 203 особи. У липні 1915 створ. Мінський від­діл Білорус. товариства домомоги потерпілим від вій­ни. Від жовтня 1915 у М. роз­ташовувався штаб Зх. фронту та ін. фронт. організації, установи й шпиталі. 1917 насел. міста збільшилося до 250 тис. осіб за рахунок військових та біженців. Після Лютн. революції 1917 засн. Раду робітн. і солдат. депутатів; 4 березня 1917 — Мінську полоцію, яку очолив М. Фрунзе. 25–27 березня 1917 від­бувся зʼїзд білорус. організацій та партій, під час якого утвор. Білорус. нац. комітет — ко­ординац. центр білорус. визвол. руху на чолі з Р. Скирмунтом; 8–10 липня 1917 комітет реорганізовано в Центр. Раду Білорус. організацій та партій, на базі якого у жовтні 1917 створ. Велику Білорус. Раду. У квітні 1917 засн. Укр. Раду Зх. фронту під керівництвом С. Петлюри. У 1917–18 М. — центр Зх. обл., що складалася з Вілен., Вітеб., Мінської та Могильов. губ. Після більшов. пере­вороту 1917 влада у М. пере­йшла до Мінської ради робітн. та солдат. депутатів. 5–17 грудня 1917 від­бувся Всебілорус. зʼїзд. Від 21 лютого до 10 січня 1918 М. пере­бував під нім. окупацією. 9 березня 1918 проголошено Білорус. Нар. Респ., до складу якої уві­йшли Могильов. губ., частини Мінської, Гроднен., Вілен., Вітеб., Смолен. губ., а 25 березня проголошено незалежність Білорус. Нар. Респ.; 1 січня 1919 — Білорус. Соціаліст. Рад. Респ. зі столицею у М. 10 січня 1919 війсь­ка Червоної армії захопили місто, 8 серпня того ж року його окупували польс. війська. У ході польс.-рад. вій­ни 1920 у М. встановлено більшов. владу. Від 1924 — центр Мінської округи, від 1934 — Мінського приміськ. р-ну, від 1938 — Мінської обл. 1938 М. отримав статус міста обл. під­порядкува­н­ня, у його складі утвор. Сталін. (від 1961 — Заводський), Ворошилов. (від 1961 — Совєт.) і Кагановиц. (від 1957 — Кастричніц.) р-ни; нині М. поділений на 9 адм. р-нів. 1937–41 в ур­очищі Куропати побл. М. більшовики роз­стріляли за різними оцінками від 30-ти до 250-ти тис. білорусів і поляків. Від 28 червня 1941 до 3 липня 1944 М. пере­бував під нім.-фашист. окупацією. Від 1 вересня 1941 — центр ген. округи «Білорусь» райхскомісаріату «Остланд». Під час 2-ї світової вій­ни М. фактично повністю зруйновано, згодом по­ступово від­будовано. 26 червня 1974 він отримав зва­н­ня міста-героя. 1984 введено в екс­плуатацію метрополітен. Від 27 липня 1990 М. — столиця незалеж. Білорусі. М. знаходиться на пд.-сх. схилах Мінської височини. Середня вис. над р. м. — 220 м. Побл. М. проходить вододіл бас. Балтійського моря і Чорного моря. Є водо­сховища, серед яких — Дрозди, Комсомольське, Криниця, Чижовське; Вілейсько-Мінська та Слепʼян. водні системи. Клімат помірно континент., зі знач. впливом атлант. мор. повітря (з частими циклонами). Середня температура влітку — +17,7 °C, взимку — -6,9 °С. М. — найбільше пром. місто Білорусі. Основні галузі промисловості: електротехніка, машинобудува­н­ня, нафтопереробле­н­ня, харч. пром-сть. Тут знаходяться Мінський трактор. завод (випускає бл. 8–10 % від світ. обсягу ринку коліс. тракторів), завод «Амкодор» (виробник спеціаліз. техніки та обладна­н­ня), Мінський автомоб. завод, завод коліс. тягачів «VOLAT» та мотор. завод (виготовле­н­ня дорож. техніки), один із найбільших виробників електротранс­порту в Сх. Європі завод «Белкомунмаш» (створ. у 1990-х рр. на базі ремонт. трамвайно-тролейбус. заводу), а також низка ін. під­приємств, серед яких — ф-ка високоточ. оптики «Цейс-БЕЛома» і лазерів «ЛЕМТ», Мінський завод холодильників, завод «Інтеграл». М. є політ., культ.-осв. і наук. центром. У місті діє понад 40 зарубіж. посольств, 2 ген. консульства, 9 почес. консульств, пред­ставництва між­нар. організацій (ООН, ОБСЄ, МВФ). Функціонують 18 музеїв, зокрема Нац. музей, Музей історії та культури Білорусі, Музей історії 2-ї світової вій­ни; 12 театрів, серед яких — Держ. рос. драм. та Білорус. академ., Нац. театр опери та балету; 120 б-к. Діють Нац. АН Білорусі, 164 н.-д. установи, 31 заклад вищої освіти, зокрема Білорус. університет, Білорус. тех. університет, Мінський лінгвіст. університет. Істор.-архіт. памʼятки: Високий Ринок (Верх­нє місто; 16–20 ст.), ратуша (17 ст., від­буд. 2003), Пищалів. замок (1825); греко-катол. церкви — Свято-Вознесен. (1620) при Свято-Вознесен. монастирі та Святого Духа (17 ст.); монастир василіян Святого Духа (17 ст.), монастирі василіянок Святого Духа (16 ст.) і Святої Трійці (1799–1800); римо-катол. собор св. Йозефа й монастир бернардинців (1644), архікафедрал. собор Пресвятої Діви Марії (18 ст.), фрагмент колегіуму єзуїтів (18 ст., пере­буд. 1968), фрагмент монастиря кармелітів (18 ст.), собор і монастир маріявіток (нині Суворов. училище; 1811), собор Воздвиже­н­ня Святого Хреста в Кальварії (1839–41), собор Пресвятійшої Трійці на Золотій Гірці (1861–64), собор св. Симона та Олени (1908–10); православні церкви св. апостолів Петра і Павла (17 ст.), св. Марії Магдалини (1847), св. Олександра Невського (1896–98); синагога Зальц­мана (1864), «Китаїв.» синагога (1874), єшива (1888), хорал. синагога (1906), гол. синагога (1913). Садибно-парк. комплекси Любанських у Лошиці (17–19 ст.), Одадурова в Курасовщині, садиби Ваньковичів у Великій Слепянці та Високому Ринку, губернатор. сад, Олександрів. сквер (усі — 19 ст.), Ботан. сад (1932), Музей валунів (1985). У М. встановлено памʼят­ники Янці Купалі, Якубу Коласу, М. Бог­дановичу, Ф. Скорині, А. Міцкевичу, Я. Дроздовичу, М. Горькому, О. Пушкіну.

Укр. діаспора зʼявилася у М. пере­важно за рахунок пере­селенців з України. На­прикінці 1980-х рр. роз­почалося по­ступове від­родже­н­ня нац.-культур. життя українців у Білорусі. У 1990-х рр. виникла організація «Кобзар». 1992 у М. від­крито Посольство України, 1993 — Посольство Білорусі в Києві. 1994 Нац. молодіж. комітетами Білорусі, Литви, Польщі, України та РФ під­писано декларацію про створе­н­ня Конфедерації Нац. молодіж. комітетів країн Сх. та Центр. Європи. 1992 засн. асоц. українців Білорусі «Ватра», до складу якої входять: Гомел. культ.-просв. товариство «Верховина», Кобрин. товариство «Верховина», Кобрин. товариство української мови «Просвіта», Колодящ. культ.-осв. товариство «Обрій», Молодечнен. культ.-осв. товариство, Мінське громадське обʼ­єд­на­н­ня українців «Заповіт». Член товариства «Заповіт» активно спів­працюють з культур. та наук. установами М., Товариством дружби «Білорусь — Україна», організовують спільні ювіл. та літ. вечори, присвяч. творчості Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, В. Сосюри, Янки Купали та Я. Коласа, проводять ви­ставки літ-ри, Дні укр. книги, видають україномовну г. «Українець у Білорусі» (2011 друк припинено через брак коштів). Функціонує від­діл укр. літ-ри в приміщен­ні б-ки № 20 (частину фонду пере­дано в наук.-пед. обʼ­єдн. «Берегиня» у м. Брест, товариству «Барвінок» у м. Гродно, товариству «Родислав» у м. Вітебськ, товариству «Краяни» у м. Молодечно). 2007 від­крито від­діл укр. літ-ри в б-ці № 13. У 2009 з нагоди 195-річчя від дня народж. Т. Шевченка засн. Мінський Шевченків. конкурс серед учнів шкіл, г-зій, коледжів і нац. обʼ­єд­нань столиці. Щорічно обʼ­єдн. «Заповіт» разом із Товариством дружби «Білорусь — Україна» в Будинку дружби від­значає День незалежності Украї­ни, дні народж. Лесі Українки, Т. Шевченка та ін. видат. діячів укр. культури. При обʼ­єд­нан­ні функціонує фольклор. ансамбль пісні й обрядів «Ватра», у репертуарі якого чимало укр. та білорус. пісень. Президією обʼ­єдн. «Ватра» створ. Громад. комісію з увічне­н­ня памʼяті геть­мана П. Ор­­лика, що за­ймається проведен­ням істор. читань. Від 2012 виходить інформ. бюлетень «Укра­їнський вісник»; серед ін. вид. — «Матеріали Шевченківських чи­­тань» (1999), «Навічно в памʼяті народу» (2004), «20 років МГОУ “Заповіт”» (2010; усі — Мінськ). Функціонує музей-садиба укр. культури та побуту (засн. Г. Без­­­бородко). 2012 проведено Респ. ви­ставку укр. вишивки та укладено кн.-альбом «Українська ви­­шивка в Білорусі». Щорічно про­ходить святкува­н­ня Днів укр. культури. У М. імʼям Лесі Українки на­звано вулицю, Т. Шевченка — бульвар; 2002 встановлено памʼятник Т. Шевченку (скульптор І. Липовка, арх. В. Крамаренко). У Києві діє станція метро «Мінська» (від 1982), є Мінський масив та про­спект. З М. повʼязані життя та діяльність економіста А. Мокія, фізика А. Мишкіса, вченого у галузі неорган. хімії Є. Про­дана, матеріало­знавця М. Морозова, кібернетика А. Михальова, фахівця у галузі пром. енергетики В. Михайлика, математика М. Столярова, гід­ро­метеоролога Ю. Соколова, геолога В. Щербини, інж. В. Осінського, лікарів І. Мишеніна, А. Олефір, Г. Сидоренка, Б. Трусевича, М. Шилка, К. Рябова, військовика М. Олешевського, єпис­копів Онуфрія (Гагалюка), Феофілакта (Клементьєва), літературо­знавця Т. Потніцевої, письмен­ника М. Строковського, звуко­оператора Л. Рязанцева, режисера Я. Перова, спів­ачок О. Молодій, М. Ортинської, спів­ака З. Бабія, композитора В. Пухальського, артистів балету М. Назаренка, Б. Ніжинської, О. Сталінського, живописців Я. Михальянц, В. Сахненка, графіка В. Ткачука, арх. Л. Погорєлова, скульпторів О. Радіонова, Є. Санька. ісля анексії Росією Криму та військ. агресії на Донбасі у М. за участі пред­ставників України, РФ та країн ЄС під­писано Мінські угоди з врегулюва­н­ня конфлікту на Сході України.

Літ.: Минск: краткая хроника (ноябрь 1917–1966). Минск, 1967; Загорульский Э. М. Возникновение Минска. Минск, 1982; Минск: Энцикл. справочник. 2-е изд., доп., пере­раб. Минск, 1983; Збор помнікаў гісторыі і культуры Беларусі: Мінск. Мінск, 1988; Черная Н. В. Украинское население Рос­сии и СССР за пределами Украины (XVIII–XX вв.): Динамика числен­ности и размещения // Расы и народы. Москва, 1991. Вып. 21; Вин­ниченко І. Українці Берестейщини, Під­ляш­шя й Холмщини в першій половині XX ст.: Хроніка подій. К., 1997; Шелюбская Т. Н. Украинская диаспора в Беларуси // Беларусачка. 1998. № 4–5; История Минска. Минск, 2006; Кириченко В. Минск: Исторический порт­рет города 1953–1959 гг. Минск, 2006; Зубко О. Українці Білорусі. Білоруське громадське обʼ­єд­на­н­ня українців «Ватра». Філії «Дні­про» (м. Могилів) та «Заповіт» (м. Мінськ) (1991–2014 рр.) // Наук. зап. Нац. університету «Остроз. академія». Сер. Істор. науки. 2015. Вип. 23; Возрожден­ный из руин. Вос­становление и развитие Минска в 1944–1955 гг.: документы и материалы. Минск, 2017.

В. Г. Мазец

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю