Мірошниченко Микола Миколайович
МІРОШНИЧЕ́НКО Микола Миколайович (12. 10. 1936, с-ще Дебальцеве, нині місто Донец. обл. — 26. 06. 2015, Чернівці) — скульптор. Лауреат 8-ми всеукр. конкурсів, зокрема монумент «Незалежність України» (Київ, 1997; Рівне, 1998), пам’ятник примирення України і Польщі (2003; обидва — 2-а премія). Член НСХУ (1989). Закін. відділ. скульптури Дніпроп. худож. училища (нині Дніпро, 1964; викл. О. Жирадков, К. Чеканьов), відділ. графіки Укр. полігр. інституту у Львові (1979; викл. В. Бунов). Працював 1964–70 викл. спецдисциплін дит. худож. школи в Рівному; від 1970 — скульптор Чернів. худож.-вироб. комбінату. Учасник всеукр., всесоюз., закордон. мистецьких виставок від 1977. Персон. — у Чернівцях (2006–07, 2013). М. прагнув передати характер персонажів, відтворити істор. достовірність образів. Використовував гіпс, бетон, бронзу, граніт. Деякі роботи зберігаються у Чернів. краєзн. музеї, Кахов. істор. музеї (Херсон. обл.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- мемор. дошки — О. Маковею (1972), О. Кобилянській (1980), С. Воробкевичу (1982), І. Франку (1985), Ю. Пігуляку (1988), М. Емінеску (1989; усі — Чернівці); станк. композиції — «Недознятий репортаж» (1975), «Ветеран карного розшуку В. Саленко» (1977), «Полковник Шейкін», «Варшавський договір» (обидва — 1978), «Чемпіон С. Сенюков» (1979), «Жінка» (1980), «Вихід на полонину» (1984), «Ян Гус (Єретик)», «На полонині» (обидва — 1987), «Ю. Федькович», «Це не повинно повторитися» (обидва — 1989), «Народний артист України П. Дворський» (2003); пам’ятники — О. Кобилянській (1980, співавтор А. Скиба), митрополиту Євгену (Гакману) (2006; обидва — Чернівці), Т. Шевченку (2004, смт Заболотів Снятин. р-ну Івано-Фр. обл.), В. Боровиковському (2008, м. Миргород Полтав. обл.); рельєфи — «Наука» (1982, Чернівці); «Вставай, країно величезна» (1983, співавтор В. Вінайкін, Рівне).
Рекомендована література
- Увічнений подвиг: Альбом. К., 1987;
- Неїжмак В. Митець із козацького роду // Україна молода. 2008, 25 груд.;
- Людмила Янушевська. Микола Мірошниченко: «Буковинські митці заслужили кращих пам’ятників» // Буковин. старожитності. 2011, 28 груд.