Міського господарства Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут

Визначення і загальна характеристика

МІСЬКО́ГО ГОСПОДА́РСТВА Науково-дослідний та кон­структорсько-технологічний ін­ститут (НДКТІ МГ) Засн. 1962 у Києві з метою виріше­н­ня про­блем у галузі міського господарства. Спочатку знаходився в будівлі на вул. Бастіон­на, № 6, від 1971 — у спеціально побудов. для нього 9-поверх. будинку на вул. Урицького (нині Митрополита Василя Липківського), № 35. НДКТІ МГ — гол. організація в Україні з наук. роз­робок у галузі житл.-комунал. господарства: питне водопо­стача­н­ня, очище­н­ня природ. і міських стіч. вод, сан. очище­н­ня міст, міський електротранс­порт, охорона праці; базова установа з наук.-тех. діяльності в буд-ві. У структурі — від­діл. житл.-кому­нал. господарства, зокрема від­діли водопо­стача­н­ня; очище­н­ня стіч. вод; благоустрою, озелене­н­ня насел. пунктів та поводже­н­ня з побут. від­ходами; проект­ний, а також від­діли стандартизації та охорони праці, міського електротранс­­порту, Наук.-ви­пробув. центр «Міський електр. транс­порт», створ. 1992 для ви­пробува­н­ня вітчизн. та іноз. зразків рухомого складу, а також складових частин та обʼєктів міського електр. транс­порту. Осн. напрями діяльності: під­готовка нормат.-тех. документації, екс­плуатація та роз­виток систем водопо­стача­н­ня України, виріше­н­ня стратег. питань галузі (роз­робле­н­ня держ., регіонал., місц. про­грам роз­витку, схем оптимізації, інвестиц. про­грам); створе­н­ня та впровадже­н­ня на обʼєктах ка­налізац. господарства технол. при­йомів очище­н­ня стіч. вод, пита­н­ня обробле­н­ня та утилізації осадів стіч. вод; роз­робле­н­ня про­грам та рекомендацій зі створе­н­ня комплекс. системи поводже­н­ня з побут. від­ходами, схем сан. очище­н­ня насел. пунктів, рекомендацій щодо екологічно без­печ. екс­плуатації, рекультивації й післярекультивац. утрима­н­ня полігонів і звалищ та ін.; викона­н­ня н.-д., дослідно-кон­структор. і технол. робіт, по­вʼязаних з роз­витком міського електр. транс­порту. Однією з важливих була робота Ін­ституту, повʼязана з дослідж. монорельс. дороги, яку 1984 демонтовано, а на її місці збудовано 4-поверх. корпус дослід. виробництва. У ньому виготовляють комплекси для діа­гностики тех. стану тролейбусів, обладна­н­ня для ліній швидкіс. трамвая, а також установки й обладна­н­ня для очище­н­ня питних і стіч. вод. Фахівцями Ін­ституту роз­роблено модул. фільтрувал. споруди продуктивністю 50–4000 м³ на добу в металі та 5–200 тис. м³ на добу в залізобетоні, а також гнучкі технол. схеми обробле­н­ня різних природ. вод, що реалізовані на водо­проводах України, РФ, Молдови та Білорусі; кон­струкції від­стійників вертикал. і радіал. типів, аеро­акселаторів, аеро­окислюва­чів радіал. типу, контактно-стабілі­зац. аеротенків та аеротенків-освітлювачів, аероб. стабілізаторів, мулових май­данчиків високої продуктивності, проціджувачів стіч. вод і осадів, віджим. при­строїв і решіток, які завдяки своїй надійності й простоті в екс­плуатації донині використовують на ка­налізац. очис. спорудах, рац. технології тепл. кондиціонува­н­ня, сушки, зброджува­н­ня, спалюва­н­ня та компостува­н­ня осадів на очис. спорудах; модулі сміт­тєперевантажувал. станцій, кон­струкції сміт­тєвозів (зі змін. контейнерами типу «Кубо-137», «МСК-257», «МСК-323», транс­порт. сміт­тєвоз «ТМ-353»), під­мітал.-прибирал. машин (для миття та дезінфекції контейнерів «ММК-2А», навісне обладна­н­ня для очище­н­ня огляд. і дощо­при­ймал. колодязів «МОК-188», під­мітал.-прибирал. машини «ПУМ-90» і «ПУМ-91», універсал. машина для зимового прибира­н­ня тротуарів), газонокосарок (тракторна з при­строєм для пошуку камі­н­ня «КГТ-1,8к»), ямокопачів (при­стрій для видале­н­ня пеньків «УУП-239», ямокопач-корчувач «ЯКН-2»), ґрунтооб­роб. (при­стрій для полива­н­ня й підживле­н­ня рослин у теплицях «УПР-220», навісне універсал. устаткува­н­ня для скошува­н­ня грубих трав і бурʼянів «ОНСТ-263», модернізов. машини для викопува­н­ня дерев з грудкою землі «МДВ-А», пляжо­прибирал. агрегат) та посів. машин тощо; тролейбус та трамвай. вагон з високоекон. урухомниками (уперше в Сх. Європі), автомат. систему контролю та обліку руху для метрополітену й автоматизов. систему керува­н­ня стрілоч. пере­водами з при­строями блокува­н­ня й сигналізації для ліній трамвая, систему організації ремонт. робіт тролейбусів із за­стосува­н­ням стаціонар. діагност. стендів і пере­нос. при­строїв та приладів тощо. У спів­праці з КБ «Пів­ден­не» (Дні­про) створ. укр. тролейбуси марок «ЮМЗ Т1» і «ЮМЗ Т2». Від 2000 спеціалістами Ін­ституту вперше в Україні роз­роблено та введено в дію 20 нормат. документів для електротранс­порту, уніфіков. з аналог. європ. документами. Серед ві­домих учених — А. Білеуш, В. Веклич (1973–87 — директор), Г. Квачов (1963–72 — директор), В. Хоружий, лауреати Держ. премії УРСР у галузі н. і т. Г. Руденко (1976), В. Савченко-Більський (1981). Нині в Ін­ституті працюють 35 н. с., серед них — 1 д-р і 9 канд. н. 1963–90 видавав респ. наук.-тех. між­ві­дом. зб. «Наука і техніка в міському господарстві», від 1997 — зб. доповід­ей і матеріалів Між­нар. кон­гресу та тех. ви­ставки «ЕТЕВК» («Екологія. Технологія. Економіка. Водопо­стача­н­ня. Ка­налізація»), які НДКТІ МГ організовує раз у 2 р. Тривалий час Ін­ститут очолював Г. Щербина (1987–2006), від 2006 дир. — В. Кравченко.

О. І. Король

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю