Міського господарства Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут

Визначення і загальна характеристика

МІСЬКО́ГО ГОСПОДА́РСТВА Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут (НДКТІ МГ) Засн. 1962 у Києві з метою вирішення проблем у галузі міського господарства. Спочатку знаходився в будівлі на вул. Бастіонна, № 6, від 1971 — у спеціально побудов. для нього 9-поверх. будинку на вул. Урицького (нині Митрополита Василя Липківського), № 35. НДКТІ МГ — гол. організація в Україні з наук. розробок у галузі житл.-комунал. господарства: питне водопостачання, очищення природ. і міських стіч. вод, сан. очищення міст, міський електротранспорт, охорона праці; базова установа з наук.-тех. діяльності в буд-ві. У структурі — відділ. житл.-кому­нал. господарства, зокрема відділи водопостачання; очищення стіч. вод; благоустрою, озеленення насел. пунктів та поводження з побут. відходами; проектний, а також відділи стандартизації та охорони праці, міського електротранс­порту, Наук.-випробув. центр «Міський електр. транспорт», створ. 1992 для випробування вітчизн. та іноз. зразків рухомого складу, а також складових частин та об’єктів міського електр. транспорту. Осн. напрями діяльності: підготовка нормат.-тех. документації, експлуатація та розвиток систем водопостачання України, вирішення стратег. питань галузі (розроблення держ., регіонал., місц. програм розвитку, схем оптимізації, інвестиц. програм); створення та впровадження на об’єктах каналізац. господарства технол. прийомів очищення стіч. вод, питання оброблення та утилізації осадів стіч. вод; розроблення програм та рекомендацій зі створення комплекс. системи поводження з побут. відходами, схем сан. очищення насел. пунктів, рекомендацій щодо екологічно безпеч. експлуатації, рекультивації й післярекультивац. утримання полігонів і звалищ та ін.; виконання н.-д., дослідно-конструктор. і технол. робіт, по­в’язаних з розвитком міського електр. транспорту. Однією з важливих була робота Інституту, пов’язана з дослідж. монорельс. дороги, яку 1984 демонтовано, а на її місці збудовано 4-поверх. корпус дослід. виробництва. У ньому виготовляють комплекси для діа­гностики тех. стану тролейбусів, обладнання для ліній швидкіс. трамвая, а також установки й обладнання для очищення питних і стіч. вод. Фахівцями Інституту розроблено модул. фільтрувал. споруди продуктивністю 50–4000 м³ на добу в металі та 5–200 тис. м³ на добу в залізобетоні, а також гнучкі технол. схеми оброблення різних природ. вод, що реалізовані на водопроводах України, РФ, Молдови та Білорусі; конструкції відстійників вертикал. і радіал. типів, аеро­акселаторів, аероокислюва­чів радіал. типу, контактно-стабілі­зац. аеротенків та аеротенків-освітлювачів, аероб. стабілізаторів, мулових майданчиків високої продуктивності, проціджувачів стіч. вод і осадів, віджим. пристроїв і решіток, які завдяки своїй надійності й простоті в експлуатації донині використовують на каналізац. очис. спорудах, рац. технології тепл. кондиціонування, сушки, зброджування, спалювання та компостування осадів на очис. спорудах; модулі сміттєперевантажувал. станцій, конструкції сміттєвозів (зі змін. контейнерами типу «Кубо-137», «МСК-257», «МСК-323», транспорт. сміттєвоз «ТМ-353»), підмітал.-прибирал. машин (для миття та дезінфекції контейнерів «ММК-2А», навісне обладнання для очищення огляд. і дощоприймал. колодязів «МОК-188», підмітал.-прибирал. машини «ПУМ-90» і «ПУМ-91», універсал. машина для зимового прибирання тротуарів), газонокосарок (тракторна з пристроєм для пошуку каміння «КГТ-1,8к»), ямокопачів (пристрій для видалення пеньків «УУП-239», ямокопач-корчувач «ЯКН-2»), ґрунтооброб. (пристрій для поливання й підживлення рослин у теплицях «УПР-220», навісне універсал. устаткування для скошування грубих трав і бур’янів «ОНСТ-263», модернізов. машини для викопування дерев з грудкою землі «МДВ-А», пляжоприбирал. агрегат) та посів. машин тощо; тролейбус та трамвай. вагон з високоекон. урухомниками (уперше в Сх. Європі), автомат. систему контролю та обліку руху для метрополітену й автоматизов. систему керування стрілоч. переводами з пристроями блокування й сигналізації для ліній трамвая, систему організації ремонт. робіт тролейбусів із застосуванням стаціонар. діагност. стендів і перенос. пристроїв та приладів тощо. У співпраці з КБ «Південне» (Дніпро) створ. укр. тролейбуси марок «ЮМЗ Т1» і «ЮМЗ Т2». Від 2000 спеціалістами Інституту вперше в Україні розроблено та введено в дію 20 нормат. документів для електротранспорту, уніфіков. з аналог. європ. документами. Серед відомих учених — А. Білеуш, В. Веклич (1973–87 — директор), Г. Квачов (1963–72 — директор), В. Хоружий, лауреати Держ. премії УРСР у галузі н. і т. Г. Руденко (1976), В. Савченко-Більський (1981). Нині в Інституті працюють 35 н. с., серед них — 1 д-р і 9 канд. н. 1963–90 видавав респ. наук.-тех. міжвідом. зб. «Наука і техніка в міському господарстві», від 1997 — зб. доповідей і матеріалів Міжнар. конгресу та тех. виставки «ЕТЕВК» («Екологія. Технологія. Економіка. Водопостачання. Каналізація»), які НДКТІ МГ організовує раз у 2 р. Тривалий час Інститут очолював Г. Щербина (1987–2006), від 2006 дир. — В. Кравченко.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю