Музиченко Саліма Ахметівна

МУЗИ́ЧЕНКО Саліма Ахметівна (дівоче — Галіаскарова; 08. 11. 1928, м. Сквира, нині Київ. обл. — 03. 05. 1996, Полтава) — письменниця. Закін. Харків. бібліотеч. інститут (1954). Працювала бібліотекарем, зав. читал. залу Сквир. рай. б-ки для дітей та юнацтва (1948–55); зав. б-ки Сквир. с.-г. технікуму (1956–62); бібліотекарем Чернів. мед. інституту й бібліотекарем-архіваріусом ред. обл. г. «Радянська Буковина» (1963–70); від 1970 — зав. б-ки ред. обл. г. «Зоря Полтавщини», а пізніше — читал. залу Полтав. міської дит. б-ки. У періодиці постійно друкувала свої оповідання, новели, нариси переважно на морал.-етичні теми, які після смерті опублікував її чоловік у Полтаві — зб. «Зігрій теплом своїм» (1996), «На терезах долі» (1997), «Стежками сподівань» (1998), «У тенетах буття» (1999), «Я повертаюсь…» (2000), «Золоті гноми» (2002), «Долі не обминеш» (2004). У рідному місті, якому присвятила вірш «Гімн Сквирі!», на приміщенні рай. дит. б-ки, де вона працювала, відкрито мемор. дошку (2008).

Рекомендована література

1. Буряк І. Світлий смуток Саліми // Зоря Полтавщини. 1998, 6 листоп.;
   Google Scholar Internet
2. Вернигора В. Знані люди Сквирщини. Біла Церква, 2002;
   Google Scholar Internet
3. Цимбалюк В. та ін. Сквира: Сторінки історії. Біла Церква, 2003;
   Google Scholar Internet
4. Левчук Л. Сузір’я Валентина і Саліми // Вісн. Сквирщини. 2011, 22 листоп.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю