Мустафін Габіден

Визначення і загальна характеристика

МУСТА́ФІН Габіден (Мұстафин Ғабиден; 16(29). 11. 1902, місцевість Сартюбе, нині Тельман. р-ну Караґандин. обл., Казах­стан — 20. 01. 1985, Алма-Ата, нині Алмати) — казахський письмен­ник. Член-кореспондент АН Казах. РСР (1958), нар. письмен­ник Казах­стану (1984). Державна премія Казах. РСР ім. Абая (1953). Навч. в аульного мулли, у рос.-казах. школі в с-щі Спаськ (нині Караґандин. обл.). На журналіст. роботі, зокрема від 1933 — відп. секр. г. «Қарағанды пролетариаты» («Пролетаріат Караґанди»), від 1940 — гол. ред. ж. «Әдебиет май­­даны» («Літературний фронт»). Голова правлі­н­ня СП Казах­стану (1953–57, 1961–64). Друкувати замітки, нариси, фейлетони почав 1925 у г. «Еңбекші қазақ» («Казахський робочий»), 1927 в альманасі «Жыл құсы» («Ранні птахи») опублікував перше оповіда­н­ня «Сәрсен мен Боқаш» («Сарсен і Мукаш»). Роман «Өмір не өлім» («Життя або смерть», 1940) — один з перших творів казах. літ-ри на робітн. тематику (про становле­н­ня Караґандин. вугіл. басейну). Романом «Қарағанды» («Караґанда», 1952; укр. перекл. Д. Бедзика — К., 1956) М. продовжив тему шахтар. праці. У романі «Дауыл­­дан кейін» («Після бурі», 1959) від­ображено соц. пере­творе­н­ня в аулі. Автор романів «Шығанақ» («Шиганок», 1945), «Көз көрген» («Очевидець», 1963, автобіогр.), повісті «Мил­лионер» («Міль­йонер», 1948), зб. літ.-крит. статей «Ой әуендері» («Плин думки», 1978; усі — Алма-Ата). Твори М. насичені афоризмами, приповід­ками тощо. 1983 ви­дано 5-томне зібр. його творів. Т. Шевченкові М. присвятив ст. «Ұлы Кобзарь» («Великий Кобзар», 1964).

Літ.: Кирабаев С. Габиден Мустафин / Пер. с казах. Алма-Ата, 1957; 1987.

Б. В. Хоменко

Завантажити статтю