КІ́РОВСЬК (до 1940 — Попівка, до 1964 — Кірове) — селище міського типу Краснолиманського ра­йону Донецької області. Селищній раді під­порядковано с. Торське. Знаходиться на р. Жеребець (притока Сіверського Дінця), за 115 км від обласного центру, за 12 км від райцентру, за 10 км від залізничної станції Ямпіль. Площа 1,3 км2. Населе­н­ня 2920 осіб (2001, складає 86,5 % до 1989), пере­важно українці та росіяни. В околицях с. Торське виявлено поселе­н­ня доби бронзи та скіфів, а також 2 похова­н­ня кочівників 9–13 ст. Засновано у 1730-х роках селянами-втікачами з Слобожанщини. За народними пере­казами, сюди вивозили пасіку ямпільського священослужителя (звідси й перша назва — Попівка). За пере­писом 1906 у селі мешкало 6,4 тис. осіб. Під час воєн­них дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жителі за­знали сталінських ре­пресій. Від 1938 — смт. Від липня 1942 до лютого 1943 — під німецько-фашистською окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювало 1200 кіровців, з них 720 загинуло. 1970 тут мешкало бл. 4 тис., 1979 — 3,7 тис., 1999 — 2,9 тис. осіб. Нині у К. — загальноосвітня школа, дитсадок; Будинок культури, бібліотека; лікарня, фельдшерсько-акушерський пункт. Діють Свято-Георгіївський і Свято-Вознесенський церкви, а також релігійна громада євангельських християн-баптистів. Встановлено обеліски воїнам-визволителям і воїнам-односельцям, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видатних уродженців — фахівець у галузі механізації сільського господарства М. Діденко, письмен­ник П. Рєзников, Герої Радянського Союзу П. Зубенко, К. Усенко та Л. Усенко.