НАТАНСО́Н Еміль Маркович (Натанзон Шмуль Мордкович; 23. 11. 1903, м. Бердичів Київ. губ., нині Житомир. обл. — 21. 05. 1971, Київ) — фахівець у галузі фармацевтичної хімії. Доктор хімічних наук (1952), професор (1961). Закін. Одес. хім.-фарма­цевт. ін­ститут (1926). Від­тоді працював зав. виробництва екс­трактів та склад. хім­препаратів Київ. хім.-фармацевт. заводу; 1930–34 — в Ін­ституті хімії АН УРСР (Київ), водночас 1931–34 — у Київ. індустр. ін­ституті; від 1934 — у Київ. технол. ін­ституті харчової промисловості: 1944–47 — завідувач кафедри фіз. та колоїд. хімії; за сумісництвом від 1939 — в Ін­ституті заг. та неорган. хімії АН УРСР: 1960–66 — зав. лаб. колоїд. металів, 1966–68 — завідувач від­ділу фізико-хімії дис­перс. металів; 1968–71 — завідувач від­ділу фіз. хімії дис­перс. систем Ін­ституту колоїд. хімії та хімії води АН УРСР (обидва — Київ). Роз­винув вче­н­ня про золі металів — їх синтез, фіз.-хім. властивості, механізм стійкості. Роз­робив заг. принципи сольватації високодис­перс. фаз металів у неводних середо­вищах, ви­вчав процеси взаємодії макромолекул полімерів із колоїд. частинками металів у момент їхнього утворе­н­ня, що при­звело до створе­н­ня нових матеріалів — металополімерів. Під час 2-ї світової вій­ни працював над синтезом та ви­вче­н­ням властивостей димів і захис. аерозолів (публікації зберігаються у спец. фондах НАНУ).