НАЛИВА́ЙКІ́ВКА — село Макарівського ра­йону Київської області. Наливайківській сільській раді під­порядковане село Почепин. Роз­ташоване за 61 км від Києва, 6 км від райцентру та 28 км від залізничної станції Бородянка. Площа 4,59 км2. За пере­писом населе­н­ня 2001, проживали 876 осіб; станом на 2019 — бл. 890 осіб; пере­важно українці. 

По­близу села досліджено курган­ну групу 3 тис. до нашої ери — 1 тис. нашої ери. Збереглися залишки Змієвих валів. Від середини 14 ст. навколишніми землями володіли литовські князі. За Люблінською унією 1569 зі складу Великого князівства Литовського ві­ді­йшли до Польщі. Тривалий час село належало українській шляхетній родині Наливайків, вихідцем з якої був керівник козацько-селянського пов­ста­н­ня 1594–96 Северин Наливайко. Кілька разів Наливайківку спустошували загони кочівників. Жителі воювали проти польських військ під час Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. На початку 18 ст. при­єд­налися до пов­станців під керівництвом С. Палія. За умовами Андрусівського пере­мирʼя 1667 та Прутського трактату 1711 Наливайківка залишена під владою Польщі. У подальші роки мешканці брали участь у Коліївщині та гайдамацькому русі. Після 2-го поділу Польщі 1793 Наливайківка ві­ді­йшла до Російської імперії. У 19 — на початку 20 ст. — село Київського повіту Київської губернії. У цей період ним володіли поміщики Павші, Сорочинські, Часники, Синельникови, Кіхи. 1845 збудовано Миколаївську церкву (зруйновано у 2-й пол. 20 ст.). 1860 від­крито церковно-парафіяльну школу. 1914 засновано винокурний завод. Під час воєн­них дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Київської округи; від 1932 — Київська обл. 1923 до Наливайківської сільської ради (2024 особи), окрім Наливайківки (1518), входили колонія Наливайківська (198) та хутори Наливайків (98) і Почепин (210). У 1929–30 більшовики ре­пресували 8 мешканців села. 1932–33 від штучного голодомору помер кожен третій житель. Від липня 1941 до листопада 1943 — під німецькою окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювали понад 600 воїнів-земляків, з них 194 загинули (1975 від­крито 2 памʼятники). 

Нині у селі працюють: під­приємство з виробництва комплектуючих приладів до компʼютерів, аеро­дром сільськогосподарського при­значе­н­ня, вузол магістральних ЛЕП, що забезпечує стабільне енергопо­стача­н­ня Київщини. Також діють загальноосвітня школа, дитсадок, клуб, фельдшерсько-акушерський пункт.