Наливайківка
НАЛИВА́Й́КІВКА — село Макарівського району Київської області. Наливайків. сільс. раді підпорядк. с. Почепин. Н. знаходиться за 61 км від Києва, 6 км від райцентру та 28 км від залізнич. ст. Бородянка. Площа 4,59 км2. За переписом насел. 2001, проживали 876 осіб; станом на 2019 — бл. 890 осіб; переважно українці. Побл. села досліджено курганну групу 3 тис. до н. е. — 1 тис. н. е. Збереглися залишки Змієвих валів. Від серед. 14 ст. навколиш. землями володіли литов. князі. За Люблін. унією 1569 зі складу Великого князівства Литовського відійшли до Польщі. Тривалий час село належало укр. шляхет. родині Наливайків, вихідцем з якої був кер. козац.-селян. повстання 1594–96 Северин Наливайко. Кілька разів Н. спустошували загони кочівників. Жит. воювали проти польс. військ під час Визв. війни під проводом Б. Хмельницького. На поч. 18 ст. приєдналися до повстанців під керівництвом С. Палія. За умовами Андрусів. перемир’я 1667 та Прут. трактату 1711 Н. залишили під владою Польщі. У подальші роки мешканці брали участь у Коліївщині та гайдамац. русі. Після 2-го поділу Польщі 1793 Н. відійшла до Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — село Київ. пов. Київ. губ. У цей період ним володіли поміщики Павші, Сорочинські, Часники, Синельникови, Кіхи. 1845 збудовано Микол. церкву (зруйновано у 2-й пол. 20 ст.). 1860 відкрито церк.-парафіял. школу. 1914 засн. винокур. завод. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Київ. округи; від 1932 — Київ. обл. 1923 до Наливайків. сільс. ради (2024 особи), окрім Н. (1518), входили колонія Наливайківська (198) та хутори Наливайків (98) і Почепин (210). У 1929–30 більшовики репресували 8 мешканців села. 1932–33 від штуч. голодомору помер кожний третій житель. Від липня 1941 до листопада 1943 — під нім. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювали понад 600 воїнів-земляків, з них 194 загинули (1975 відкрито 2 пам’ятники). Нині працюють підприємство з виробництва комплектуючих приладів до комп’ютерів і аеродром с.-г. призначення. У Н. — заг.-осв. школа, дитсадок; клуб; фельдшер.-акушер. пункт.
Рекомендована література
- Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. К., 1864;
- Біла Церква, 2005;
- Ащенко Н. В. Люба земле моя, Макарівщино. Макарів, 1995;
- Ремелє В., Ремелє О., Шулькевич Г. Рідний край Макарівщина. К., 2001;
- Ащенко Н. В., Букет Є. В., Нетреба Д. С. та ін. Нариси з історії Макарівського району: До 15-ї річниці Незалежності України. К., 2006.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Населені пункти 
