Кістяківський Ігор Олександрович

КІСТЯКІ́ВСЬКИЙ Ігор Олександрович (04(16). 01. 1876, Київ — червень 1940, за ін. даними — 14. 09. 1940, Париж) — правознавець, громадсько-політичний діяч. Брат Богдана та Володимира Кістяківських. Наприкінці 1890-х рр. закін. юрид. факультет Університету св. Володимира у Києві, де був залишений професор. стипендіатом на каф. рим. права (деякий час поглиблював освіту в університетах Німеччини). Від 1900 — приват-доцент цієї ж каф. Підтримував широкі зв’язки з діячами укр. нац. руху. Від 1903 жив у Москві. Присяж. повірений і один із найближчих співроб. відомого правознавця, голови 1-ї Держ. думи Росії С. Муромцева. Від 1903 — приват-доцент кафедри цивіл. права і судочинства Моск. університету; водночас 1903–17 викладав страхове право та ін. юрид. дисципліни у Моск. комерц. інституті. 1911 у складі великої групи викл. залишив роботу в Університеті на знак протесту проти порушення університет. автономії з боку міністра освіти Л. Кассо. Член Конституц.-демократ. партії (партії нар. свободи), актив. учасник масон. організацій («Великий Схід народів Росії»). Як успіш. і замож. адвокат-цивіліст виступав одним із меценатів укр. культури і просвіти, зокрема матеріально підтримував вид. часопису «Украинская жизнь», оплатив друк праці свого брата — Б. Кістяківського «Страницы прошлого. К истории конституционного движения в России» (Москва, 1912). Співпрацював із період. вид. «Русские ведомости», «Московский еженедельник» та ін. 1917 повернувся до Києва. Від травня 1918 — держ. секр. Української Держави, у липні–листопаді 1918 — Міністр внутр. справ у кабінетах Ф. Лизогуба і С. Гербеля, у травні–серпні 1918 — заступник голови укр. делегації на переговорах з укладення мирного договору із РСФРР. Ініціатор формування Держ. варти Української Держави й офіцер. дружин. Був також ген. суддею, а після реорганізації Ген. суду в липні 1918 — сенатором Заг. зібрання Держ. сенату Української Держави. Від 1919 жив у Стамбулі, від 1921 — у Парижі. Займався адвокат. і банків. діяльністю. Співзасн. Бюро захисту прав рос. громадян за кордоном при Рос. торг.-пром. і фінанс. союзі. Член масон. лож «Гермес», «Астрея» і «Юпітер», депутат масон. конвенту (1931). Входив до еміграц. Союзу рос. адвокатів, реліг. товариства «Ікона», гол. ради правління Рос. нац. об’єднання. Віце-голова правління Нац. об’єдн. рос. письменників і журналістів.

Рекомендована література

1. Дорошенко Д. І. І. О. Кістяківський // Укр. дійсність. Прага, 1940. № 1;
   Google Scholar Internet
2. Гай-Нижник П. П. Ігор Кістяківський — державний секретар і міністр внутрішніх справ Української Держави: нариси до політичного портрету // Вісн. Держ. служби України. 2008. № 2.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю