Назарова Тетяна Євгенівна
Визначення і загальна характеристика
НАЗА́РОВА Тетяна Євгенівна (29. 11. 1960, м. Бердянськ Запорізької обл.) — актриса, педагог. Дружина Д. Табачника. Доцент (1995), академік НАМУ (2004). Народний артист України (1996). Народний артист РФ (2003). Повний кавалер ордена «За заслуги» (1999, 2002, 2011). Золота медаль НАМУ (2009). Закінчила Київський інститут театрального мистецтва (1982; курс Ю. Мажуги), де й викладала 1991–2010 (нині університет театру, кіно і телебачення). Від 1982 — актриса Національного театру російської драми ім. Лесі Українки (нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки, Київ). Водночас у 1990–2000-х рр. грала у Київській майстерні театрального мистецтва «Сузір’я». У кіно — від 1991. Ролі, створені Н., сповнені глибокого психологізму: актриса намагається проникнути в найпотаємніші, незбагненні куточки людської душі. Її героїні — переважно сильні духом жінки з драматичною долею, водночас темпераментні, вольові, по-жіночому ніжні, шляхетні, наївні, комічно дивакуваті й простуваті. Це демонструє широку амплітуду таланту актриси — від ґротеску, фарсу, комедії до високої трагедії.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Молода Айгюль («Межа спокою» за П. Загребельним), Жозефіна («Наполеон і корсиканка» І. Губача), Дашенька, Юлія Миколаївна («Переможниця», «В цьому милому старому домі» О. Арбузова), Вікторія («Паперовий патефон» О. Червінського), Надя («Уроки музики» Л. Петрушевської), Любов («Подія» В. Набокова), Анна Андріївна («Ревізор» М. Гоголя), Мурзавецька («Вовки та вівці» О. Островського), Раневська («Вишневий сад» А. Чехова), Пані Янкович, Живка («ТБЕЖ», «Пані міністерша» Б. Нушича), Леді Доротея-Індія, Герцогиня Дюпон-Дюфор («Запрошення до замку», «Пасажир без багажу» Ж. Ануя), Ольга («Метеор» Ф. Дюрренматта), Леді Тізл («Школа скандалу» Р.-Б. Шерідана), Марґарет («Кішка на розпеченому даху» Т. Вільямса), Раймонда («Блоха у вусі» Ж. Фейдо), Леді Брекнелл («Як важливо бути серйозним» О. Вайлда), Жаклін («Сімейна вечеря» М. Камолетті), Туанетта («Уявно хворий» Ж.-Б. Мольєра); у кіно — Валіде («Роксолана», 1997, реж. Б. Небієрідзе, «Укртелефільм»), Валентина Сергіївна Панченко («Завтра буде завтра», 2003, реж. О. Дем’яненко, В. Тименко), Мати Діми («Доярка з Хацапетівки», 2007–11, реж. Г. Гресь; обидва — «Нова студія»).
Завантажити статтю
Людина 
