Ковальчук Леонід Захарович

Визначення і загальна характеристика

КОВАЛЬЧУ́К Леонід Захарович (25. 12. 1933, Київ — 12. 11. 2000, там само) — письменник. Член НСПУ (1969). Закін. Київський університет (1957). Працював на Укр. радіо, у видавництвах «Радянський композитор» (1960–63) і «Радянський письменник» (1964–73; усі — Київ). Автор поет. зб. «Рідні вогники» (1963), «Відстані» (1967), «Майстри» (1970), «Зерно і зорі» (1973), «Крутизна» (1978), «Контрасти» (1983), «Середина літа» (1986), віршів для дітей «Сонечко стрічаю» (1965), «Житні колоски» (1973), «Хмаринка і Маринка» (1985), повістей «Вісті з острова Чаїного» (1971), «Полум’я не згасне» (1979), «Вогненна траєкторія» (1984; усі — Київ). У поезії К. тяжів до ліро-епіч. стилю. Основна тематика повістей — 2-а світова війна, випробування морал. якостей людини у склад. життєвих ситуаціях. Перекладав з рос., білорус., вірм. та естон. літ-р. Окремі його твори перекладено рос., білорус., естон., англ., франц. мовами.

Завантажити статтю