НИЖАНКІ́ВСЬКА-СНІГУРО́ВИЧ Дарія (18. 06. 1916, Львів — 23. 07. 1980, м. Він­ніпеґ, Канада) — хорео­граф, балет­мейстер, артистка балету, педагог. Дочка Амвросія, сестра Бог­дана Нижанківських. Закін. балетну школу у Празі (1938; кл. М. Славенської), приватну балетну школу А. Фалішевського у Львові (1939; кл. Т. Бурке). 1939–44 — солістка Львів. театру опери та балету. 1944 виїхала до Німеч­чини, згодом — Австрії, де заснувала й очолила дит. балетну студію в таборі для пере­селенців (м. Ін­нсбрук). 1945 танець «Вʼязанка українських народних танців» у по­становці Н.-С. отримав нагороду на Між­нар. фестивалі танцю в Ін­нсбруці. Від 1950 — у Він­ніпезі, де заснувала «Студію мист. танку», для якої створила номери: «Спомин гір», «Танок з серпами», «“Вер­ховино”, світку ти наш», «Картини з рідного краю». 1960 була однією із засн. дит. опер. театру; від 1975 викладала у балет. школі Королів. балету. Створила танц. номери до опер: «Катерина» М. Аркаса, «Ноктюрн», «Коза-Дереза», «Майська ніч», «Зима і весна» М. Лисенка, «Пробудже­н­ня Мавки» С. Рахманінова, «Гуцульські фантазії» за мотивами нар. мелодій, «Серце Оксани» С. Туркевич-Лукіянович, «На Русалчин Великдень» М. Леонтовича. Авторка лібрето і балет­мейстер балету «Ніч під Івана Купала» для трупи «Євшан» (м. Саскатун, Канада, 1971); балет­мейстер ви­став «Отаман Пісня» М. Чирського, «Бояриня» за Лесею Українкою.