Нова Астрахань
Визначення і загальна характеристика
НОВА́ А́СТРАХАНЬ — село Сіверськодонецького (до липня 2020 — Кремінського) району Луганської області. Належить до Сіверськодонец. громади. Н. А. знаходиться на малій р. Філева (Хвильова) Плотва, що на зх. околиці впадає у Борову (притока Сіверського Дінця); за 25,5 км від м. Сіверськодонецьк і 24,1 км від м. Кремінна. Площа 9,35 км2. За переписом насел. 2001, проживали 2052 особи (переважно українці, а також росіяни, вірмени, білоруси, молдовани); нині — бл. 1,8 тис. осіб. Істор. датою утворення села прийнято вважати 1787, коли тут оселився запороз. козак Гузь. Спочатку хутір називали Гузіївкою. 1791 у зв’язку зі спорудженням дерев’яної церкви Святої Трійці (1849 зведено цегляну) поселення перейменували на Новотроїцьке. Поступово насел. пункт перетворився на слободу. Через ці землі проходив великий торг. шлях зі Слов’янська в Старобільськ. 1800 тут проживали 1808 осіб. У 1820-х рр. розміщено штаб Астрахан. кірасир. полку 2-ї кірасир. дивізії. Відтоді поселення почали називати Н. А. 1830 було 360 дворів, де проживали 906 військ. поселенців різного звання, зокрема й 126 господарів і 163 помічники, а також 1020 жінок. Після ліквідації 1857 військ. поселень селяни стали державними, а деякі навколишні хутори придбали поміщики Мазоха, Маринов, Гаркуша. Відтоді до 1923 — волос. центр Старобіл. пов. Харків. губ. Станом на 1885 було 311 дворів, мешкали 2070 осіб, функціонувала пошт. станція, збирали 4 ярмарки на рік. Наприкінці 19 ст. відкрито трикласну земську школу. 1914 проживали 3530 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. У серпні 1920 через Н. А. пройшли війська Н. Махна. 1920–25 — у складі Донец. губ.; 1923–30 та 1933–38 — Старобіл. округи; 1932–38 — Донец., 1938–58 та 1970–90 — Ворошиловгр., 1958–70 та від 1990 — Луган. обл.; 1930–33 — Рубіжан., 1959–2020 — Кремін., від 2020 — Сіверськодонец. р-нів. 1923–30 та 1933–59 — райцентр. 1923 у селі проживали 5847 осіб. 1926 у Новоастрахан. р-ні мешкали 44 619 осіб, з них 80,6 % українців, 18,6 % росіян, по 0,1 % євреїв і німців. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (відкрито пам’ят. знак), зазнали сталін. репресій. Від 10 липня 1942 до 31 січня 1943 — під нім. окупацією. Діяло рад. підпілля, за участь в якому нацисти розстріляли багато мешканців. На фронтах 2-ї світової війни воювали понад 600 воїнів-земляків, з них понад 300 загинули (встановлено пам’ятник). Є брат. могила рад. воїнів-визволителів. Станом на 1989 — 2183 жит. У Н. А. — заг.-осв. школа та клуб. Пам’ятка архітектури місц. значення — Свято-Покров. церква (1888, арх. Ф. Данилов). Серед видат. уродженців — учасник 2-ї світової війни, Герой Радянського Союзу В. Данько.