Небожатко Геннадій Арамович
НЕБОЖА́ТКО Геннадій Арамович (29. 07. 1937, м. Сучан Примор. краю, РФ — 28. 07. 1990, Київ) — живописець. Батько З. Небожатко. Член СХУ (1968). Золота медаль ВДНГ УРСР (1971). Закін. Київський художній інститут (1965; викл. В. Костецький, В. Пузирков, К. Трохименко), творчі майстерні АМ СРСР у Києві (1968; кер. С. Григор’єв). Працював 1965–67 ст. художникомандиреставратором Київ. н.-д. реставрац. майстерень; 1967–68 — завідувач відділу комплектації музеїв та виставок УРСР Центр. виставк. павільйону. Учасник респ., всесоюз. мистецьких виставок від 1966. Основна галузь — станк. живопис. Створював переважно портрети в реаліст. стилі.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Реставратор» (1966), «Хірург М. Амосов» (1967), «Р. Руднєв», «Проводи» (обидва — 1968), «І. П. Котляревський», «О. Білаш» (обидва — 1969), «Килимарниці», «Леся Українка» (обидва — 1970), «Б. Шахлін» (1971), «Генеральний конструктор О. К. Антонов» (1981), «Гіппократ, видатний лікар Стародавньої Греції» (1982, в Нац. музеї медицини України), «Леся Українка» (1984).
Фотоілюстрації
Людина 
