Недашківська Раїса Степанівна
НЕДАШКІ́ВСЬКА Раїса Степанівна (17. 02. 1943, с. Старі Вороб’ї, нині Коростенського р-ну Житомирської обл.) — актриса. Народний артист України (1993). Член НСКінУ (1967). Повний кавалер ордена княгині Ольги (2000, 2009, 2016). Закінчила Київський інститут театрального мистецтва (1965; курс В. Івченка). 1980–93 — актриса Молодіжного театру; 1993–95 — у культурному центрі «Світ Л» («Світ людини, світ любові»); 1995–2004 — художній керівник театру «Під зоряним небом». Від 2004 — заступник голови правління НСТДУ (усі — Київ). Грала у моновиставах: «Канте хондо» за поезіями Ф. Ґарсіа Лорки (1975), «Лісова пісня» Лесі Українки (2001; обидві — Київський театр опери та балету для дітей та юнацтва), «Не питайте свою долю» за поезіями Т. Шевченка (1998, театр «Під зоряним небом»). Про Недашківську знято д/ф «Світло Раїси Недашківської» (2010, реж. Л. Михалевич). Манера її акторської гри чуттєва і натхненна, на межі духовного піднесення. Створені нею жіночі образи дуже різні, втім, завжди виразні й органічні, переконливі, сповнені драматичної напруги й водночас магічної таїни. Досконало володіє майстерністю перевтілення, однак надає перевагу характерам, спорідненим з її внутр. Всесвітом.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Гівдя («Отак загинув Гуска» М. Куліша), Секлета («За двома зайцями» М. Старицького), Варвара Рєпніна («Стіна» Ю. Щербака), Маша («Три сестри» А. Чехова), Роксана («Сірано де Бержерак» Е. Ростана); у кіно — Мар’яна («Дмитро Горицвіт», 1961, реж. М. Макаренко), Варенцова («Гадюка», 1966, реж. В. Івченко), Фросина («Хліб і сіль», 1970, реж. Г. Кохан, М. Макаренко), Рузя («Вавилон-ХХ», 1979, реж. І. Миколайчук), мати Софії («Меланхолійний вальс», 1990, реж. Б. Савченко), Відьма («Молитва за гетьмана Мазепу», 2001, реж. Ю. Іллєнко; усі — Нац. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Мехрібан («Телефоністка», 1962, реж. Г. Сеїдбейлі, «Азербайджанфільм»), Рита («Стежки Алтаю», 1963, реж. Г. Побєдоносцев), Марія («Комісар», 1967, реж. О. Аскольдов; премія «Ніка» за роль 2-го плану, 1967; обидва — Центр. кіностудія дит. та юнац. фільмів ім. М. Горького, Москва), Люся («Формула райдуги», 1966, реж. Г. Юнгвальд-Хількевич), Чаклунка («Голос трави», 1992, реж. Н. Мотузко, низка відзнак за кращу жін. роль; обидва — Одес. кіностудія худож. фільмів), Рогнеда («Ярослав Мудрий», 1981, реж. Г. Кохан, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка, «Мосфільм»), Катерина Білокур («Буйна», 1990, реж. В. Василенко), Лісовська («Роксолана», 1995–96, реж. Б. Небієрідзе; обидва — «Укртелефільм»), Глафіра, Відьма («Єфросинія», 2010–13, реж. В. Дощук, М. Мокрушев та ін., Україна–Росія).
Рекомендована література
- Будзей О. Марія з «Комісара»: Ювілей // Подолянин. 2003, 14 лют.;
- Зубавіна І. Її духовний космос (До дня народж. Р. Недашківської) // Мист. обрії’2003: Альм. К., 2004;
- Жога Е. Раиса Недашковская: «Любовь Янковского я просто не заметила» // Сегодня. 2010, 6 янв.;
- Свято Р. Раїса Недашківська: прекрасний привід згадати…// Кіно-Театр. 2011. № 3;
- Позняк-Хоменко Н. Раїса Недашківська: «Я “домовилася” з Лесею Українкою» // Україна молода. 2013, 19 лют.;
- Тримбач С. Чудо незабвения // Сегодня. 2018, 16 фев.
Завантажити статтю
.jpg){kind=small}
Людина 
