Новий Яричів

Визначення і загальна характеристика

НОВИ́Й Я́РИЧІВ — селище Львівсь­ко­­го (до липня 2020 — Кам’янка-Бузь­кого) району Львівської області. У 2020 з Новояричівської, Запитівської селищної, Банюнинської, Великосілківської, Дідилівської, Неслухівської, Старояричівської, Убинівської (усі — Кам’янка-Бузького р-ну), Борщовицької і Пикуловичівської (обидві — Пустомитів. р-ну) сільських рад утворено Новояричівську громаду (222,1 км², 18 556 осіб). Розташоване на р. Яричівка (притока Полтви, басейн Західного Бугу), за 25 км від обласного центру, 35 км від м. Кам’янка-Бузька та 7 км від залізничних станцій Запитів і Борщовичі. На Північному Заході межує із с. Старий Яричів. Протікає також мала р. Млинівка. Є па­м’ятка са­дово-паркового мистецтва місцевого значення Новояричівський парк (6 га). Площа 7,6 км². Головні корисні копалини: глина, пісок, торф. Є тонкі шари вугілля, незначні поклади нафти. За переписом населення 2001, проживала 2951 особа (складає 116,9 % до 1989); станом на 1 січня 2020 — 2993 особи; переважно українці.

На території селища виявлено поселення черняхівської культури. Населені пункти Новий Яричів та Старий Яричів засновано 1563 на території поселення Яричів, яке вперше згадано в писемних джерелах 1370 року. На той час новояричівські землі належали шляхтичам Журавським. Від 1618 — у власності корон. гетьмана С. Жолкевського. У тому ж році надано Маґдебурське право. Тут двічі на рік проводили ярмарки та щонедільні торги, були розвинені ковальство, теслярство, шевство, кравецтво. 1695 містечко зазнало значних руйнувань під час нападу татарських загонів. Після 1-го поділу Польщі 1772 Н. Я. відійшов до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). У 19 ст. працюва­ли пивоварня та текстильне підприємство. У 1890-х рр. засновано осередок «Просвіти». 1919–39 — знову у складі Польщі; адміністративно належав до Львівського повіту Львівського воєводства, був центром ґміни. 1939 відійшов до УРСР. Від 1939 — у складі Львівської обл. Від 1940 — селище міського типу (від 2023 — селище). 1940–62 — райцентр. Від червня 1941 до липня 1944 — під німецькою окупацією. Жителі зазнали сталінських репресій. До серед. 1950-х рр. у околицях діяло підпілля ОУН–УПА.

1964 засновано плетільну фабрику. Нині є загальноосвітня школа (приміщення зведено 1899), дитсадок; Народний дім «Просвіта», бібліотека, музична школа; лікарня. За ме­жами селища здобули популярність вокальний ансамбль «Усмішка», народний театр і духовий оркестр. Діють костел Всіх Святих (1875–76) і церква Успіння Пресвятої Богородиці (1880). Встановлено пам’ятники «Єдність» (Т. Шевченку та М. Шашкевичу) й Івану-Павлу ІІ.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю