КА́МʼЯНКА-БУ́ЗЬКА (1485–1944 — Камʼянка-Струмилова) — місто Львівської області, райцентр. Міськраді під­порядковано села Забуж­жя і Та­дані. Знаходиться над річками Західний Буг і Камʼянка, за 43 км від обласного центру. Площа 8,63 км2. Населе­н­ня 11 674 особи (2001, складає 103,6 % до 1989), пере­важно українці. На території міста зна­йдено залишки поселе­н­ня доби бронзи (2 тисячі до н. е.). Уперше згадується 1406 як поселе­н­ня Димошин, яке було укріплене камʼяними стінами, обкопане ровом. Від 1440-х років — Камʼянка. На той час поселе­н­ня вже мало статус вільного міста. 1471 староста (згодом львівський воєвода) Юрій Струмило домігся на­да­н­ня Камʼянці Маґдебурзького права. Він збудував у центрі замок. У рік його смерті місто пере­йменували на Камʼянку-Струмилову. На­прикінці 15 ст. місто стало значним центром торгівлі та ремесел. Через нього проходили торгові шляхи з Києва до Польщі та з Волині до Львова. 1509 польський король Сиґізмунд І під­твердив Маґдебурзьке право та надав до­звіл на проведе­н­ня двічі на рік ярмарків. 1578 місто одержало право складу для дрогобицької солі. У 16 ст. тут діяли цехи кушнірів, ковалів, шевців, гончарів, слюсарів, мечників. У 16–17 ст. однією зі статей прибутків на Камʼянеч­чині був вивіз за кордон волів. Під час Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького Камʼянка-Струмилова кілька разів пере­ходила з рук у руки, за­знала значних руйнувань. У 18 ст. місто втратило значе­н­ня торгового і ремісничого центру. Після 1-го поділу Польщі 1772 ві­ді­йшло до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). У цей же період його купив граф Й. Мір. 1789 Камʼянку-Струмилову по­збавили Маґдебурзького права. По­жвавлен­ню економічного життя сприяло прокладе­н­ня на­прикінці 19 — на початку 20 ст. поряд з містом залізниці. 1880 тут мешкало 6107 осіб. На початку 20 ст. діяли цегельний завод, винокурня, паровий млин, лісопильний завод, на якому виготовляли паркет, смолу, терпентин і деревне вугі­л­ля. 1914 на сцені місцевого Народного дому актори українського театру товариства «Руська бесіда», зокрема і Лесь Курбас, по­ставили драму І. Франка «Украдене щастя». Під час 1-ї світової війни за місто йшли крово­пролитні бої. Від 1919 — у складі Польщі. 19 вересня 1939 місто захопили німецькі війська, однак на­ступного дня вони його залишили. Від жовтня 1939 — у межах кордонів УРСР. Від червня 1941 до липня 1944 — під німецько-фашистською окупацією. До середини 1950-х років діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА. 1959 у місті мешкало близько 8 тисяч, 1979 — 10,4 тисячі, 1998 — 11,4 тисячі осіб. Головні під­приємства: «Райтекс» (по­стільна білизна), «Кроно Україна» (деревооб­робні вироби; обидва — з іноземними інвестиціями). У К.-Б. — 3 загальноосвітні школи, ліцей, 5 дитсадків; Камʼянка-Бузький крає­знавчий музей, Народний дім, Центр дитячої та юнацької творчості, центральна ра­йон­на бібліотека, дитяча бібліотека, музична школа, кінотеатр; ра­йон­на лікарня; ДЮСШ; від­діле­н­ня 6-ти банків. Є дитячі, імені Т. Шевченка та імені С. Бандери парки. Виходить газета «Життя і слово». Функціонують релігійні громади УГКЦ, УПЦ КП, євангельських християн-баптистів, християн віри євангельської, свідків Єгови. Памʼятки архітектури: церква св. Миколая (1667) з дзвіницею (1762), церква Різдва Богородиці (1882; зберігається чудотворна ікона Струмило-Камʼянецької Божої Матері), костел Успі­н­ня Пресвятої Діви Марії (1910–14), ратуша (19 ст.), Народний дім (нині Центр дитячої та юнацької творчості, 1914). Встановлено памʼятник Т. Шевченку, погру­д­дя С. Бандери, І. Франка, О. Пушкіна. Серед видатних уродженців — фізик Р. Цегельський, фахівець у галузі термічної та хіміко-термічної обробки кольорових металів і сплавів, член-кореспондент НАНУ В. Федірко, економіст О. Кузьмін, біо­лог Р. Максимович; письмен­ник, публіцист, видавець О. Романчук, письмен­ник, есе­їст, критик Б. Смоляк; живописець І. Дмитрук; діяч ОУН–УПА Р. Кравчук, громадсько-політичний діяч Л. Цегельський. 1948–61 у місті жив і працював письмен­ник Григорій Тютюн­ник, тут він написав свій роман «Вир». У Камʼянці-Струмиловій закінчив початкову школу (у ній згодом і викладав) чільний діяч ОУН–УПА Р. Шухевич.