КОВРА́Й — село Золотоніського ра­йону Черкаської області. Знаходиться по­близу місця впаді­н­ня р. Ковраєць у р. Супій (басейн Дніпра), за 19 км від райцентру. Площа 3,6 км2. Населе­н­ня 851 особа (2001), пере­важно українці. Засновано у 1-й чверті 18 ст. пере­яславським полковником С. Томарою. 1731 тут нараховувалося 35 дворів. 1754–59 у К. мешкав видатний філософ-просвітитель, поет і музикант Г. Сковорода, який на­вчав сина С. Томари — Василя. Тут він написав низку віршів до збірки «Сад божествен­них пісень», заклав основу своїх філософських і педагогічних систем. 1874 від­крито земську початкову школу. У 19 — 1-й чверті 20 ст. — у складі Полтавської губернії. Під час воєн­них дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жителі потерпали від голодомору 1932–33 (померло близько 300 осіб), за­знали сталінських ре­пресій. Від 1932 — у складі Київської, від 1937 — Полтавської, від 1954 — Черкаської обл. Під час німецько-фашистської окупації (вересень 1941 — вересень 1943) роз­стріляно 26 односельців, значну кількість молоді вивезено на примусові роботи до Німеч­чини. На фронтах 2-ї світової війни воювало 532 ковраяни, з них 275 загинуло. На початку 1920-х років проживало близько 2,5 тис., на початку 1970-х років — 2,7 тис. осіб. Нині у К. — на­вчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа–дитсадок», Будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт. Є місцевого значе­н­ня памʼятка садово-паркового мистецтва ім. Г. Сковороди (пл. 14,3 га). На території колишнього маєтку Томари зберігся погріб середнього 18 ст. Встановлено погру­д­дя Г. Сковороди, памʼятний знак жертвам голодомору 1932–33 та обеліск Слави на честь воїнів-односельців, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видатних уродженців — письмен­ник, театральний діяч О. Василенко та Герой Радянського Союзу В. Педько.