НЕМИРО́ВСЬКИЙ Ем­мануїл Якович (13(25). 02. 1874, м. Кременчук, нині Полтав. обл. — 1934, Одеса) — право­знавець. Закін. Новорос. університет в Одесі (1896), де й працював: від 1906 — приват-доцент, від 1908 — секр. юрид. ф-ту, від 1917 — екс­траординар. професор кафедри кримінал. права та судочинства, 1920 — декан юрид. ф-ту; водночас від 1908 — проф. Одес. вищих жін. курсів; 1918–20 — проф. Одес. політех. ін­ституту; 1921–29 — проф. і декан адм.-кон­сультатив. (згодом — юрид.) факультету Одес. ін­ституту нар. господарства, водночас 1923–29 — керівник Одес. н.-д. каф. сучас. правових про­блем при цьому ін­ституті. Був присяж. повіреним Одес. судової палати, чл. Рос. групи Між­нар. союзу криміналістів (від 1905), у 1909–11 ви­їжджав у наук. від­рядже­н­ня за кордон. У березні–червні 1917 — комісар Тимчас. уряду в Одесі. 1920–23 — вчений секр. Комітету сприя­н­ня вченим в Одесі; від 1923 — товариш (заст.) голови та кер. секції кримінології Одес. від­діл. Укр. юрид. товариства. Досліджував про­блеми кримінал. права. У 1920-х рр. брав участь в обговорен­ні проекту Пенітенціар. кодексу УСРР. Написав низку статей із кримінал. права та кримінал. процесу для 2-го вид. «Эн­ци­кло­педического словаря» Ф. Брокгауза та І. Ефрона.