Непорожня Надія Олександрівна

НЕПОРО́ЖНЯ Надія Олександрівна (09. 09. 1948, смт Яготин Полтав., нині місто Київ. обл. — 27. 11. 2004, Вільнюс, похов. в Яготині) — перекладачка, літературо­зна­вець, педагог. Дочка О. Непорожнього. Кандидат філологічних наук (1977). Член НСПУ (1989), СП Литви і Міжнар. ПЕН-центру. Закін. Київський університет (1971), де й викладала 1976–89 на каф. слов’ян. філології. Досліджувала укр.-литов. та укр.-сербо-хорват. літ. зв’язки, окремі питання богемістики. Від поч. 1990-х рр. жила у Вільнюсі. Учителювала, працювала у пед. університеті, вивчала вілен. періоди життя М. Смотрицького, Т. Шевченка, Я. Головацького, пропагувала їхню творчість. Голова Асоц. україністів Литви (від 1992), засн. Ли­тов.-укр. фонду ім. Т. Шевченка. У Вільнюсі 1993 перевидала фототипією раритетну збірку поезій Т. Шевченка у польс. перекладах В. Сирокомлі («“Коbzarz” Ta­rasa Szewczenki», Wilno, 1863), супроводивши її доклад. післямовою «Кобзареві думи, переспівані сільським лірником». Упорядкувала й видала в своєму перекладі зб. «Литовські прислів’я та приказки» (К., 1975). Серед перекладів Н. із литов. літ-ри — кн. публіцистики «Лунає дзвін Вільнюської вежі» Р. Будріса (1973), зб. оповідань і повістей «Білий вітер» В. Бубніса (1982), повісті «Моя ненависть сильніша» В. Жилінскайте (1983), «Садиба під кленом» (1989) та «Білий вінок для чорного паровоза» (1991) Р. Ґранаускаса, роман «В тіні вівтарів» В. Міколайтіса-Путінаса (1985). У періодиці друкувала переклади окремих творів Й. Авіжюса, А. Венуоліса, А. Венцлови та ін. Одна з перекладачів зб. «Литовське радянське оповідання», «Сучасна югославська повість» (обидві — 1981). Із літ-р народів колиш. Югославії переклала повість боснійця Д. Сушича «Найманець» (1981; усі — Київ), оповідання чорногорця Ч. Вулевича «Палата № 23» («Всесвіт», 1991, № 6; 2016, № 11–12), окремі твори сербів Б. Чопича та М. Алечкович, хорвата М. Божича, словенців Ф. Бевка та Б. Юрци. Авторка цінних ст. «Тарас Шевченко литовською мовою» (1981), «Вук Караджич і культура України» (1987), «Шлях Чюрльоніса на Україну» (1988), «Українська поетична класика литовською» (1990), а також низки гасел про класиків литов. літ-ри в УЛЕ та ЕСУ, публікацій у ЗМІ, напр., у г. «Літературна Україна» — «З криниць литовських [В. Бичко — перекладач литов. поезії]» (1974, 15 березня), «Перекладач і дослідник [І. Ющук]» (1988, 10 березня); ж. «Литва литературная» — «Антанас Баранаускас и украинская литература» (1988, № 9). У 1993 Н. організувала у Вільнюсі міжнар. наук. конф. «Литва — Україна: історія, політологія, культурологія», в якій, окрім укр. і литов. учених, взяли участь україністи з Білорусі, Польщі, Чехії, Канади. Під такою ж назвою видано упорядк. Н. зб. матеріалів конф. (Вільнюс, 1995). За наук. ред. Н. та з її литов. перекладом вийшов двомов. альбом «Європейський з’їзд 1429 року в Луцьку» Т. Бірюліної, Т. Садовнік і В. Барана (Лц., 2006).

Завантажити статтю