НЕСТЕРЕ́НКО Анатолій Дмитрович (25. 03(06. 04). 1899, с. Благодатне Єлисаветгр. пов. Херсон. губ., нині Первомай. р-ну Микол. обл. — 30. 05. 1975, Київ) — фахівець у галузі електровимірювальної техніки, електро­приладобудува­н­ня. Доктор технічних наук (1937), професор (1935), член-кореспондент АН УРСР (1951). Премія ім. Д. Менделєєва АН СРСР (1935), Сталінcька премія (1951), Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1978). Закін. Київ. політех. ін­ститут (1926), викладав у ньому. 1936–38 — організатор і зав. електровимірюв. лаб. НДІ енергетики АН СРСР (Мос­ква). 1938 повернувся до Києва, брав участь у створен­ні заводу «Точ­­електро­прилад» і був 1-м його гол. кон­структором. Під час 2-ї світової вій­ни пере­бував у США як спо­стерігач за по­ставками тех. устаткува­н­ня за ленд-лізом. Від 1944 — зав. лаб., 1952–59 — директор, 1959–75 — керівник від­ділу електр. і магніт. вимірювань Ін­ституту електротехніки АН УРСР (нині Ін­ститут електродинаміки НАНУ, Київ). За сумісн. 1945–56 — засн. і зав., від 1956 — професор кафедри електро­приладобудува­н­ня Київ. політех. ін­ституту. Н. — один із перших наук. кер. та організаторів електро­приладобудува­н­ня в Україні. Роз­робив нові оригін. методи створе­н­ня і кон­струкції електровимірюв. приладів. Наукові праці присвячені теор. основам електротехніки, електр. та магніт. вимірюва­н­ням, роз­роблен­ню теорії фазометрів та систем автомат. зрівноважува­н­ня.