НИЧИПОРЕ́НКО Сергій Петрович (25. 09(08. 10). 1900, м. Володимир-Волинський, нині Волин. обл. — 19. 12. 1992, Київ) — матеріало­знавець, фахівець у галузі технології кераміки. Батько О. Ничипоренка. Доктор технічних наук (1960), професор (1969). Сталінcька премія (1950), Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1969). Закін. Волин. індустр. політехнікум (1928). Від­тоді працював на заводах буд. матеріалів Донбасу та Уралу; 1938–41 — зав. лаб. ін­ституту «ЕКІхім­маш» (Харків); 1944–51 — в апараті Міністерства промисловості буд. матеріалів УРСР; 1951–59 — у НДІ буд. матеріалів та виробів Академії будівництва і архітектури УРСР: 1951–53, 1956–59 — зав. лаб. кераміки, 1953–56 — в. о. дир.; 1959–68 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту заг. та неорган. хімії АН УРСР; 1968–74 — завідувач від­ділу коагуляційно-кри­сталізац. структур, 1974–81 — старший науковий спів­робітник-­консультант Ін­ституту колоїд. хімії та хімії води АН УРСР (усі — Київ). Досліджував закономірності утворе­н­ня та формува­н­ня коагуляцій. структур глинистих мінералів, за­пропонував їх структурно-мех. класифікацію та критерії якості. Роз­робив методи регулюва­н­ня технол. властивостями глинистих суспензій.

.