Нікопольський завод феросплавів

НІ́КОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВО́Д ФЕРОСПЛА́ВІВ – підприємство чорної металургії, один із найбільших виробників феросплавів у Європі. Засн. 1966 (будівництво розпочато 1962), коли введено в експлуатацію флюсоплавил. цех (нині цех № 9) й виготовлено першу продукцію — флюс АНФ-6. Розташ. у м. Нікополь (Дніпроп. обл.), який є центром Нікопольського марганцеворудного басейну. Осн. продукція заводу — марганц. феросплави: феросилікомарганець та вуглец. феромарганець.

1968 уведено в дію першу піч із виробництва феросплавів — РКЗ-16,5 № 11 цеху № 2, що став найпотужнішим у Європі. У тому ж році запрацювала піч № 12, а в наступному — піч № 13, що не мали аналогів у світі. Тривалий час Н. з. ф. був наук. базою галузі, зокрема спільно з провід. НДІ та відомими вченими проводили випробування з виплавляння силікомарганцю із мін. вмістом фосфору, впроваджували новий метод футерування ванни печі тощо. 1970–80 уведено в експлуатацію ще 5 електропечей (2 з них — япон. фірми «Tanabe»), 1968 — цех електрод. маси, з влас. виробництвом якої було вирішено важливу проблему забезпечення роботи пічних агрегатів електродами. 1973 побудовано аглофабрику, 4 агломашини якої здатні виробляти 2,6 млн т агломерату, готувати для печей 1,2 млн т шихт. матеріалів. Наступ. важливим етапом становлення підприємства було введення в дію 1975 цеху № 1, оснащеного сучас. плавил. печами й устаткуванням. Станом на серед. 1970-х рр. освоєно 25 марок флюсів, 5 із них отримали Знак якості. Організацію централізов. виробництва плавлених флюсів на Н. з. ф. виконано за тех. завданням Інституту електрозварювання АН УРСР (Київ), що свого часу дало потуж. імпульс для розвитку низки нових прогресив. технологій автомат. зварювання металів і виробництва високоякіс. сталі методом електрошлак. переплавляння. 1980–82 у складі плавил. цехів уведено в експлуатацію 4 рудовіднов. електропечі РКГ-75 виробництва япон. фірми «Tanabe». Для виконання н.-д. робіт із виплавляння марганц. феросплавів із різних шихт. матеріалів (агломерату, брикетів, окатишів, карбонат. концентратів) і освоєння нових видів продукції побудовано експерим. цех. У 1985–90-х рр. підприємство досягло свого макс. виробництва — 1200 тис. т феросплавів на рік, що становило 97 % вироб. потужності, частка Н. з. ф. у світ. виробництві феросилікомарганцю склала бл. 17 %, а феромарганцю — понад 6 %.

За період існування заводу понад 170 фахівців відзначено уряд. нагородами, 15 стали лауреатами Держ. премії. 1999 підприємство приватизовано й увійшло до складу корпорації «Інтерпайп». 2003 виплавлено 870, у 2012 — 658,6 тис. т феросплавів. У структурі — 16 осн. та допоміж. цехів. Бл. 50 % осн. продукції експортують у країни далекого зарубіжжя: Японія, Туреччина, Єгипет, Саудів. Аравія, Австрія, Німеччина, США, Мексика, Канада тощо.

Соц. сфера: санаторій-профілакторій «Електрометалург», база відпочинку «Феросплавник» та водно-спорт. база на березі Кахов. водосховища, спортивний клуб «Електрометалург», на базі якого працює комплексна ДЮСШ, дит. оздоров. табір ім. В. Усова на березі Джарилгац. затоки Чорного моря, Палац культури «Електрометалург» та готель «Нікополь». Кількість працівників (2010-і рр.) — бл. 6,6 тис. осіб. Перший дир. — О. Сухоруков (1962–69), тривалий час завод очолював Б. Величко (1987–95), від 1999 — В. Куцин.

Літ.: Саєнко Ф. П. Надійний сплав: Короткий нарис історії Нікопольського заводу феросплавів. Дн., 1991; Нариси про Нікополь. Дн., 2005; Достижения и перспективы развития ПАО «Никопольский завод ферросплавов» // МГП. 2011. № 3.

В. М. Цибенко