Нікопольський південнотрубний завод

НІ́КОПОЛЬСЬКИЙ ПІВДЕННОТРУ́БНИЙ ЗАВО́Д  — підприємство чорної металургії. Засн. 1935 у м. Нікополь Дніпроп. обл. Буд-во розпочато 1931 з проект. потужністю 1 млн т металу та 410 тис. т вуглец. труб щороку, підприємство мало стати одним із найпотужніших у світі металург. комбінатів повного циклу із трубопрокат. виробництвом.

1932 на «Нікопольбуді» працювали 4 тис. осіб, було закладено фундаменти першого цеху й 4-поверх. житл. будинку. У серед. квітня 1935 на штифелі № 1 цеху малих агрегатів виготовлено першу суцільнокатану трубу, що пройшла повний цикл гарячого оброблення, й до кін. місяця вироблено бл. 1 тис. труб, що були відвантажені на будівництво Моск. метрополітену. 1936 Н. п. з. випустив 61,4 тис. т труб (стільки, як 1913 усі трубні заводи Рос. імперії). Наступ. року введено в дію цех холод. вальцювання, кадри для підприємства готувала школа фабрично-завод. навчання. 1937–38 працівники заводу зазнали репресій: 113 осіб було заарешт., з них 84-х звинувачено у шпигунстві й розстріляно (зокрема дир. заводу П. Брачка, нач. план. відділу І. Акулова, гол. інж. М. Вишньова, комерц. дир. М. Рогозу, зав. групи прокату О. Махаріна), а 23-х засуджено до тривалих термінів ув’язнення у таборах. 1940 завод, на якому працювали 4411 робітників, випустив 86 тис. т труб.

З поч. нім.-рад. вій­ни в серпні 1941 підприємство евакуйовано на Урал — на Першоурал. новотруб. завод (Свердлов. обл., РФ). У період нім. окупації Нікополя тилові служби групи армій «Південь» вермахту використовували пром. майданчик Н. п. з. для ремонту автомоб. та бронетанк. техніки, перед відступом із міста на поч. лютого 1944 ворог знищив адм. будівлю заводоуправління, цех № 1, електр. та ливар. цехи, ін. вироб. приміщення та соц. інфраструктуру. У роки 2-ї світової вій­ни загинули або зникли безвісти понад 300 працівників заводу.

1945 після відбудови під керівництвом дир. Ф. Майстренка введено в експлуатацію першу чергу осн. та допоміж. цехів. У жовтні 1947 виготовлено перші труби великого діаметра у найпотужнішому в Європі трубопрокат. цеху № 2 «Великий штифель». 1948 уведено в дію ковал.-котельний, ремонтно-мех., електр. цехи, модел. майстерня, ін. вироб. та соц. будівлі; відкрито клуб і літній кінотеатр, магазини, кафе та парк металургів, а також школи № 10 і № 13, дитсадок та ясла. Наприкінці 1940-х рр. працювали на повну потужність усі 3 осн. цехи заводу, а 1950 обсяги виробництва продукції сягнули понад 250 тис. т труб (утричі більше, ніж 1940). У липні 1955 уведено в експлуатацію труб. цех № 5 для виробництва прямошов. електрозвар. труб із вуглец. та нержавіючих марок сталей, а також холоднокатаних труб із нержавіючих та спец. марок сталі. У тому ж році збудовано новий труболивар. цех, де, зокрема, освоєно випуск марки сталі для реактив. авіації, а в наступ. році — виробництво відцентроволитих труб для особливо важливих галузей нар. господарства, що склало 3 тис. т сталі. У червні 1956 розпочав роботу цех геол.-розв. труб № 6 із проект. потужністю 20 тис. т на рік, а в грудні 1959 — найбільший у СРСР трубовальцюв. цех № 2 для виробництва прецизій. труб для приладо-, авіа- та машинобудування з різних нержавіючих марок сталей і сплавів.

Наприкінці 1950-х рр. Н. п. з. виготовляв бл. 400 тис. т труб 2500 типорозмірів із 110-ти марок сталі, що експортували до 21-ї країни світу. У грудні 1961 виготовив першу продукцію труб. цех № 4, який для виробництва нержавіючих труб використовував метод пресування на горизонтал. пресах; за досягнення в галузі технологій машинобудування та значне покращення технології виробництва труб спец. призначення нач. лаб. металознавства та термооброблення Центр. завод. лаб. О. Вільямс (перша на заводі канд. тех. н.) відзначено Ленін. премією. У лютому 1966 за успішне виконання завдань щодо збільшення випуску та розширення сортаменту сталевих труб, освоєння нових видів продукції Н. п. з. нагороджено орденом Леніна. 1968 завод випустив понад 900 тис. т труб, що у 2,3 раза більше, ніж 1958.

На поч. 1970-х рр. у трубопрокат. цеху № 7 уведено в дію унікал. високопродуктив. стан «30-102», що був створ. на основі остан. досягнень виробництва труб, 1976 — трубоволочил. цех № 4. Загалом у 1970-і рр. підприємство досягло щоріч. виробництва 1,30–1,35 млн т труб. 1984 розпочав роботу трубоволочил. цех № 5, що випускав тонкостінні безшовні нержавіючі труби діаметром 20–76 мм стінкою завтовшки від 1,5–4 мм. На заводі в 60-ти осн. і допоміж. цехах, ін. вироб. та адм. будівлях працювали бл. 25 тис. робітників, інж., техніків, службовців. На підприємстві освоєно виробництво понад 140-а профілемаркорозмірів труб діа­метром 0,3–920 мм і стінкою завтовшки 0,08–180 мм більш ніж із 200 різних марок сталі та сплавів.

У серед. 1980-х рр. завод виготовляв 1,35–1,4 млн т труб, сотні працівників нагороджено орденами та медалями СРСР, почес. званнями УРСР та СРСР, 7 — удостоєно звання Героя Соц. Праці; у червні 1985 за значні досягнення у наук.-тех. розвитку труб. виробництва, прискорення його технол. прогресу та освоєння нових видів труб підприємство відзначено орденом Дружби народів. На поч. 1990-х рр. зниження попиту на трубну продукцію на ринках України та країн СНД зумовило щорічне зменшення обсягів завод. продукції, основою підприємства в той період був трубопрокат. цех № 7, чисельність колективу зменшилася на 20 %.

У 1995 з нагоди 60-річчя підприємства почес. відзнакою Президента України нагороджено дир. заводу О. Куценка та старшого вальцювальника О. Іллєнка, звання засл. металурга України отримали 9 робітників, засл. працівника промисловості України — 4, засл. працівника транспорту України — 1.

Валовий дохід Н. п. з. 1997 склав (за оцінками експертів) 321,5, у 1998 — 267,4 млн грн, прибуток відповідно — 20,9 та 15,6 млн грн. Від 1998 — ВАТ «Н. п. з.», у наступ. році проведено реструктуризацію підприємства: вироб. цехи, системи енерго-, тепло-, газо- та водозабезпечення, транспортна мережа та очисні споруди були розподілені між приват. інвесторами.

Від 2011 — ПАТ «Н. п. з.», 2019 ліквідовано.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю