ОВСІЄ́НКО Іван Іванович (24. 09. 1901, с. Поливанівка, нині Новомоск. р-ну Дні­проп. обл. — 25. 07. 1971, Харків) — лікар-гігієніст. Кандидат медичних наук (1947), професор (1969). Державні нагороди СРСР. Закін. Дні­проп. мед. ін­ститут (нині Дні­про, 1929), де й працював 1930–32; у 1933–37 — у 1-му Харків. мед. ін­ституті; водночас 1935–37 — за­ступник директора та завідувач від­ділу житл. гігієни Укр. центр. ін­ституту комунал. гігієни (Харків); 1937–38 — ін­структор від­ділу науки ЦК КП(б)У; 1938–44 — нар. комісар охорони здо­ровʼя УРСР; 1944–71 — директор і завідувач кафедри соц. гігієни і організації охорони здоровʼя Укр. ін­ституту удосконале­н­ня лікарів (Харків). Під керівництвом О. протягом 1944–68 кількість каф. ін­ституту збільшилася з 24 до 40 (організовано найсучасніші на той час каф. серц.-судин. хірургії, анестезіології та реаніматології, біо­хімії та психотерапії). Наукові дослідже­н­ня присвяч. пита­н­ням роз­витку спеціалізов. мед. допомоги в Україні, організації мед. допомоги сільс. насел. і робітникам пром. під­приємств, поліпшен­ню лікув.-профілакт. обслуговува­н­ня дітей, кадр. пита­н­ням в охороні здоровʼя, під­готовці лікарів і наук.-пед. кадрів ін­ститутами удосконале­н­ня лікарів, методикам сан.-демогр. і статистич. аналізу, пита­н­ням обʼєд­на­н­ня лікарень і поліклінік, істор. аспектам роз­витку системи охорони здоровʼя в УРСР.