Огієнкознавство

ОГІЄНКОЗНА́ВСТВО — дисципліна, що обʼ­єд­нує системне дослідже­н­ня різних аспектів життя, наукової та творчої спадщини митрополита Іларіона (Огієнка). Серед дослідників — науковці, державотворці, реліг. та громад. діячі, управлінці з метою врахува­н­ня його досвіду, ідей, по­глядів, пере­конань тощо. О. охоплює такі осн. напрями: ви­окремле­н­ня актуал. заг.-наук. та конкретно наук. ідей ученого; впорядкува­н­ня, ви­да­н­ня, пере­ви­да­н­ня і популяризація худож., істор.-публіцист., епістоляр. спадщини; уточне­н­ня його біогр. даних; збира­н­ня спогадів; укла­да­н­ня бібліо­графії. Його праці аналізували пред­ставники укр. діаспори, зокрема І. Власовський, П. Волиняк, О. Гай-Головко, О. Ґерус, І. Ґерус-Тарнавецька, Є. Грицак, В. Заїкін, І. Коровицький, Т. Міненко, Ю. Мулик-Луцик, С. Ярмусь. Особливості сучас. стану О. зумовлені тривалим замовчува­н­ням інформації про по­стать митрополита Іларіона на батьківщині та його вимушеним пере­бува­н­ням на чужині. Сучасники Івана Огієнка (І. О.) називали його велетнем науки та духу, великим оборонцем соборності Церкви, символом терпінь більшості укр. нар. мас. Він залишив своєму народові скарби високої духовності, серед яких книгозбірня, що налічувала понад 15 тис. томів (каталог від­сутній), та архів (словники, граматики, під­ручники з історії роз­витку мов, історії літ-р різних народів, читанки, філос. і теол. ви­да­н­ня тощо). Огієнкові афоризми і сентенції є часто вживаними ниніш. науковцями, митцями, політиками: «Віра — двигун життя», «Працюй і ніколи не зраджуйся злими об­ставинами», «Прости ворогові, і він стане твоїм приятелем», «Українська мова — душа української нації», «Національна еліта — найбільший скарб всенародний», «Люди стають великими тільки тоді, коли народ прагне їх мати», «Чиєю мовою ми говорим, того й душу носим». Нині для О. характерне роз­шире­н­ня дослідниц. шкіл, центрів, роз­робле­н­ня семінарів, лекцій. курсів у закладах освіти, під­готовка спец. вид. тощо в Україні, Польщі, Канаді, Арґентині, США та ін. країнах. Цін­ним є опрацюва­н­ня сучасниками його ідей, що пере­кликаються з ідеями ві­домих по­статей, — Б.-І. Антонича, О. Барвінського, Л. Білецького, М. Возняка, В. Гнатюка, М. Грушевського, О. Маковея, Є.-Ю. Пеленського, В. Приходька, І. Раковського, І. Свєнціцького, К. Студинського, І. Франка, М. Шаповала, Андрея Шептицького, В. Щурата та ін., з якими листувався І. О. й чиї персон. архіви стали до­ступними лише в остан­ні десятиріч­чя. У досліджен­ні біогр. характеру А. Нестеренка наголошено на щирій любові І. О. до України, всебічності його обдарувань, широті наук. по­глядів, організатор. здіб­ностях, великій праце­здатності. Вшановуючи памʼять свого ви­знач. спів­вітчизника, пред­ставники діаспори 1988 встановили в м. Саскатун (Канада) памʼятник митрополиту Іларіону нав­проти на­званого у його честь пансіонату.

Напрацюва­н­ня пред­ставників укр. діаспори продовжили науковці незалеж. України, зокрема авторка першої в Україні кандидат. дис. («Просвітницька діяльність та педагогічні по­гляди І. Огієнка», 1995) А. Марушкевич, автори доктор. дис. В. Ляхоцький, А. Марушкевич, М. Тимошик, І. Тюрменко, кандидатських — О. Біла, О. Гривнак, І. Кучинська, Л. Ляхоцька, Г. Опанасюк, Т. Роняк, З. Тіменик, а також пред­ставники різних галузей наук. зна­н­ня — А. Алексюк, Б. Андрусишин, А. Бурячок, І. Вихованець, С. Гальченко, І. Гирич, М. Жулинський, О. Завальнюк, В. Качкан, А. Колодний, В. Мацько, О. Мишанич, О. Мороз, Н. Ничкало, Ф. Погребен­ник, Є. Сохацька, Д. Степовик, Л. Филипович та ін. 1993 утвор. Огієнка Івана Всеукраїнське товариство, а 1995 засн. премію його імені, яку присуджують за ви­значні досягне­н­ня у галузі літ-ри, науки, освіти та мистецтва, громад., політ. і духов. діяльності. 2008 Камʼянець-Поділ. університету присвоєно імʼя його першого ректора — І. Огієнка. Тут функціонує Н.-д. центр огієнко­­знавства, видають наук. зб. «Іван Огієнко і сучасна наука та освіта». Регулярно проводять між­нар. наук. конференції, «Огієнківські чита­н­ня». З нагоди 115-ї річниці від дня народж. І. О. й 25-ї від дня його смерті 1997-й ЮНЕСКО оголосило Роком І. Огієнка. На­ступ. року на приміщен­ні Ін­ституту філології Київ. університету встановлено мемор. дошку, 2015 у його честь на­звано вулицю в Києві. 2009 його імʼя присвоєно Брусилів. істор. музею (Житомир. обл.), а 2010 біля нього встановлено памʼят­ник. Памʼятники митрополиту Іларіону споруджено також у м. Вин­ники (Львів. обл., 2010) та Житомирі (2017). Шанувальник наук. праць ученого і його сучасник С. Ґерус перед­бачив: «…при­йде час, коли Україна вільними устами дасть своє правдиве судже­н­ня про працю і заслуги нашого найдо­стойнішого ієрарха».

Завантажити статтю