Огієнкознавство
ОГІЄНКОЗНА́ВСТВО — дисципліна, що об’єднує системне дослідження різних аспектів життя, наукової та творчої спадщини митрополита Іларіона (Огієнка). Серед дослідників — науковці, державотворці, реліг. та громад. діячі, управлінці з метою врахування його досвіду, ідей, поглядів, переконань тощо. О. охоплює такі осн. напрями: виокремлення актуал. заг.-наук. та конкретно наук. ідей ученого; впорядкування, видання, перевидання і популяризація худож., істор.-публіцист., епістоляр. спадщини; уточнення його біогр. даних; збирання спогадів; укладання бібліографії. Його праці аналізували представники укр. діаспори, зокрема І. Власовський, П. Волиняк, О. Гай-Головко, О. Ґерус, І. Ґерус-Тарнавецька, Є. Грицак, В. Заїкін, І. Коровицький, Т. Міненко, Ю. Мулик-Луцик, С. Ярмусь. Особливості сучас. стану О. зумовлені тривалим замовчуванням інформації про постать митрополита Іларіона на батьківщині та його вимушеним перебуванням на чужині. Сучасники Івана Огієнка (І. О.) називали його велетнем науки та духу, великим оборонцем соборності Церкви, символом терпінь більшості укр. нар. мас. Він залишив своєму народові скарби високої духовності, серед яких книгозбірня, що налічувала понад 15 тис. томів (каталог відсутній), та архів (словники, граматики, підручники з історії розвитку мов, історії літ-р різних народів, читанки, філос. і теол. видання тощо). Огієнкові афоризми і сентенції є часто вживаними ниніш. науковцями, митцями, політиками: «Віра — двигун життя», «Працюй і ніколи не зраджуйся злими обставинами», «Прости ворогові, і він стане твоїм приятелем», «Українська мова — душа української нації», «Національна еліта — найбільший скарб всенародний», «Люди стають великими тільки тоді, коли народ прагне їх мати», «Чиєю мовою ми говорим, того й душу носим». Нині для О. характерне розширення дослідниц. шкіл, центрів, розроблення семінарів, лекцій. курсів у закладах освіти, підготовка спец. вид. тощо в Україні, Польщі, Канаді, Арґентині, США та ін. країнах. Цінним є опрацювання сучасниками його ідей, що перекликаються з ідеями відомих постатей, — Б.-І. Антонича, О. Барвінського, Л. Білецького, М. Возняка, В. Гнатюка, М. Грушевського, О. Маковея, Є.-Ю. Пеленського, В. Приходька, І. Раковського, І. Свєнціцького, К. Студинського, І. Франка, М. Шаповала, Андрея Шептицького, В. Щурата та ін., з якими листувався І. О. й чиї персон. архіви стали доступними лише в останні десятиріччя. У дослідженні біогр. характеру А. Нестеренка наголошено на щирій любові І. О. до України, всебічності його обдарувань, широті наук. поглядів, організатор. здібностях, великій працездатності. Вшановуючи пам’ять свого визнач. співвітчизника, представники діаспори 1988 встановили в м. Саскатун (Канада) пам’ятник митрополиту Іларіону навпроти названого у його честь пансіонату.
Напрацювання представників укр. діаспори продовжили науковці незалеж. України, зокрема авторка першої в Україні кандидат. дис. («Просвітницька діяльність та педагогічні погляди І. Огієнка», 1995) А. Марушкевич, автори доктор. дис. В. Ляхоцький, А. Марушкевич, М. Тимошик, І. Тюрменко, кандидатських — О. Біла, О. Гривнак, І. Кучинська, Л. Ляхоцька, Г. Опанасюк, Т. Роняк, З. Тіменик, а також представники різних галузей наук. знання — А. Алексюк, Б. Андрусишин, А. Бурячок, І. Вихованець, С. Гальченко, І. Гирич, М. Жулинський, О. Завальнюк, В. Качкан, А. Колодний, В. Мацько, О. Мишанич, О. Мороз, Н. Ничкало, Ф. Погребенник, Є. Сохацька, Д. Степовик, Л. Филипович та ін. 1993 утвор. Огієнка Івана Всеукраїнське товариство, а 1995 засн. премію його імені, яку присуджують за визначні досягнення у галузі літ-ри, науки, освіти та мистецтва, громад., політ. і духов. діяльності. 2008 Кам’янець-Поділ. університету присвоєно ім’я його першого ректора — І. Огієнка. Тут функціонує Н.-д. центр огієнкознавства, видають наук. зб. «Іван Огієнко і сучасна наука та освіта». Регулярно проводять міжнар. наук. конференції, «Огієнківські читання». З нагоди 115-ї річниці від дня народж. І. О. й 25-ї від дня його смерті 1997-й ЮНЕСКО оголосило Роком І. Огієнка. Наступ. року на приміщенні Інституту філології Київ. університету встановлено мемор. дошку, 2015 у його честь названо вулицю в Києві. 2009 його ім’я присвоєно Брусилів. істор. музею (Житомир. обл.), а 2010 біля нього встановлено пам’ятник. Пам’ятники митрополиту Іларіону споруджено також у м. Винники (Львів. обл., 2010) та Житомирі (2017). Шанувальник наук. праць ученого і його сучасник С. Ґерус передбачив: «…прийде час, коли Україна вільними устами дасть своє правдиве судження про працю і заслуги нашого найдостойнішого ієрарха».
Рекомендована література
- Заїкін В. Проф. Іван Огієнко як церковний та громадський діяч і як учений. Варшава, 1925;
- Огієнко І. Моє життя: Автобіогр. хронол. канва // Наша культура. 1935. № 7;
- 1936. № 1, 3, 7, 8–9, 10;
- Науковий збірник у 30-у річницю наукової праці професора, доктора Івана Огієнка. Варшава, 1937;
- Нестеренко А. Митрополит Іларіон — служитель Богові і народові. Вінніпеґ, 1958;
- Ювілейна книга на пошану митрополита Іларіона у 75-ліття його життя і праці (1882–1957). Вінніпеґ, 1958;
- Онуфрійчук Ф. Книгозбірня митрополита Іларіона. Вінніпеґ, 1963;
- Огієнко І. Рятування України: на тяжкій службі своєму народові. Вінніпеґ, 1968;
- Жалобна книга в пам’ять митрополита Іларіона. Вінніпеґ, 1973;
- Огієнкові афоризми і сентенції: До 115-річчя від дня народж. митрополита Іларіона (Огієнка). Л., 1996;
- Тіменик З. Іван Огієнко (митрополит Іларіон): Життєписо-бібліогр. нарис. К., 1997;
- Бібліографія творів митрополита Іларіона (Огієнка) 1907–1970 рр. // Огієнків. читання: Мат. наук. круглих столів 1991–1996 рр. К., 1997;
- Ничкало Н. Енциклопедизм спадщини Івана Огієнка // Велетень науки: Наук. зб. К., 1997;
- Тюрменко І. Державницька діяльність Івана Огієнка (митрополита Іларіона). К., 1998;
- Ярмусь С. Феномен Івана Огієнка (митрополит Іларіон). К.; Вінніпеґ, 1998;
- Тимошик М. «Лишусь навіки з чужиною»: Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) і українське відродження. К.; Вінніпеґ, 2000;
- Епістолярна спадщина Івана Огієнка (митрополита Іларіона) (1907–1968). К., 2001;
- Ювілейна книга: присвячується 120-річчю від дня народження Івана Огієнка–митрополита Іларіона. Ч. 1–2. К., 2002;
- Марушкевич А. Іван Огієнко і вітчизняна наука: епістолярні свідчення // Українознавство. 2003. № 1;
- Науковий збірник, присвячений 125-річчю з дня народження митрополита Іларіона (Огієнка). К., 2007;
- Листи громадських діячів, представників української науки, культури і церкви до Івана Огієнка (митрополита Іларіона) 1910–1969. К., 2011;
- Іван Огієнко: [Наук. пр.]. Л., 2012;
- Листування Івана Огієнка (1909–1921). Кам’янець-Подільський, 2014.
Завантажити статтю
Наука і вчення 
