Образотвоче мистецтво

Визначення і загальна характеристика

«ОБРАЗОТВО́РЧЕ МИСТЕ́ЦТВО»  — ілюстрований журнал з питань теорії та практики образотворчого мистецтва. Засн. 1935 у Києві під назвою «Малярство і скульп­тура» як орган Спілки рад. художників та скульпторів України. Від 1939 — сучасна назва. Виходить українською мовою з різною періодичністю (1935–41 — щомісяця, у 1970–80-х — раз на 2 місяці, від 1990-х — раз на 3 місяці) накладом 1500 прим. Під час 2-ї світової вій­ни та в повоєн. період діяльність припинено (питання образотвор. мистецтва 1954–69 висвітлював ж. «Мистецтво»). Видання відновлено 1969 як орган СХУ (від 1998 — НСХУ). На сторінках часопису вміщують матеріали щодо проблем теорії та аналізу мистецтва, регіонал. мист. шкіл та мист. освіти, традицій та новаторства укр. митців, що мешкають в Україні та за її межами. Зокрема, висвітлюють творчість О. Архипенка, М. Білика, М. Бойчука та бойчукістів, Ф. Гуменюка, В. Гуріна, О. Данченка, М. Дерегуса, О. Дяченка, В. Задорожного, В. Кричевського, Ф. Кричевського, А. Куща, М. Мазура, В. Микити, Е. Миська, Л. Молодожанина, Г. Нарбута, О. Новаківського, В. Перевальського, В. Протаса, О. Саєнка, К. Трохименка, А. Чебикіна, В. Чепелика, О. Шовкуненка, Т. Яблонської, Г. Якутовича, публікують дослідж. С. Білоконя, І. Бондаря-Терещенка, Л. Волошин, О. Голубця, С. Гординсь­кого, П. Ковжуна, Г. Логвина, Г. Міщенка, В. Нємцової, Т. Павлової, В. Підгори, О. Сидора, Г. Стельмащук, Д. Степовика, В. Ханка, Г. Хорунжої, З. Чегусової, Р. Яціва. Осн. рубрики: «У НСХУ», «Думки вголос», «Дослідження. Знахідки», «Теоретична думка», «Мистецька спадщина», «Ім’я в мистецтві», «Сучасне мистецтво», «Творчий портрет», «Музеї та колекції», «Українці у світі», «Ex libris». Головний редактор — Є. Холостенко (1935–41), П. Говдя (1969–87), О. Журавель (1987–91), М. Маричевський (1991–2005), О. Федорук (2006–19), від 2020 — В. Петрашик.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю