ОРЛЕ́НКО Микола Іванович (08. 08. 1947, с. Кірове Немирів. р-ну, нині Подільське Вінн. р-ну Вінн. обл.) — фахівець у галузі будівництва, архітектор-ре­ставратор. Кандидат технічних наук (1990), д-р архітектури (2018). Член-кореспондент Укр. академії архітектури (2002). Герой України (2004). Державна премія України у галузі архітектури (2004). Повний кавалер ордена «За заслуги» (1996, 1997, 1999). Закін. Київ. інж.-буд. ін­ститут (1972). Від­тоді працював у «Головкиївміськбуді»; від 1982 очолює Укр. спец. наук.-ре­ставрац. проект­но-буд.-вироб. корпорацію «Укр­ре­ставрація» (Київ). Наукові дослідже­н­ня: теорія архітектури, ре­ставрація памʼяток архітектури. Брав участь у від­творен­ні Успен. собору Києво-Печер. лаври, Михайлівського Золотоверхого монастиря, Софіїв. собору та дзвіниці в Києві, Володимир. собору в Херсонесі (Севастополь), ре­ставрації опер. театрів у Києві, Львові, Одесі, Нац. філармонії України, Андріїв. і Кирилів. церков, Маріїн. палацу, будинку Городецького на вул. Банкова, № 10, залізнич. вокзалу та Мист. арсеналу в Києві, «Геть­манської столиці» в м. Батурин Черніг. обл., Музею Т. Шевченка в м. Канів Черкас. обл., фортець у містах Камʼянець-Подільський (Хмельн. обл.), Хотин (Чернів. обл.) і м. Судак (АР Крим), деревʼяних церков у м. Дрогобич (Львів. обл.) та на Закарпат­ті, досліджен­ні та повернен­ні до міського середовища понад 500 памʼяток історії, культури й архітектури у містах Дубно, Острог (обидва — Рівнен. обл.), Івано-Франківськ, Львів, Луцьк, Ужгород, Камʼянець-Подільський, Чигирин (Черкас. обл.), Полтава, Чернігів та ін.