Ольшевський Володимир Іванович
ОЛЬШЕ́ВСЬКИЙ Володимир Іванович (05. 02. 1955, м. Новоград-Волинський Житомирської обл.) — композитор, педагог. Брат С. Ольшевського. Член НСКУ (1987). Закінчив Київську консерваторію (1980; кл. М. Дремлюги). Відтоді вчителював у Новограді-Волинському, 1983–92 — у м. Вишгород Київської обл., 1996–2012 — у м. Броди Львівської обл. 1996–2004 виступав у складі родинного ансамблю (з дружиною, дітьми, братом та племінницею), який брав участь у концертах і фестивалях в Україні й Польщі. Його композиторському стилю притаманна схильність до неоромантизму. Автор посібника «Ключ до слухання музики» (у 2-х ч., К., 2017); співупорядник видання «Пісні Ніни, Володимира і Станіслава Ольшевських [Ноти]: з репертуару родинного ансамблю» (Л., 2011).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Для симфонічного оркестру — Симфонія (1980), 2 поеми (1986, 1990); вокал.-симфонії — поеми для чол.овічого хору й камерного оркестру «Світло землі», «Вірю в любов» (обидві — сл. В. Чередниченка), поема для тенора й камерного оркестру «Струмок» (1985, сл. власні); для струн. квартету — Сюїта (1983); для квартету дерев’яних духових інструментів — Варіації (1983); для фортепіано — п’єси «Настрої весняного дощу», «Цікавий хлопчик», «Рідне болото» (усі — 2000–08); Прелюдії для скрипки й фортепіано (1984); для бандури — п’єси «Народний фрагмент», «Ескіз», «Веселі дзвоники», «Спогад про танець» (усі — 2000–08); П’єса для альта і струн. квінтету (2002); вокал. триптих на сл. Лесі Українки для сопрано у супроводі бандури, скрипки та гітари («Ви щасливі, пречистії зорі», «Ой здається — не журюся», «Хотіла б я піснею стати», 1993); вокал. твори: для солістів і синтезатора — «Чайка» (сл. В. Сосюри), «Стань моєю скрипкою» (сл. В. Чередниченка), «Дорога до батьківського дому» (сл. Л. Талалая), «Не шукай мене» (сл. Л. Семко); у супроводі фортепіано — «День такий...» (сл. Г. Чубач), «Зорі» (сл. Я. Павлюк); пісні для дітей у супроводі фортепіано — «Ластівка» (сл. М. Удовиченка), «Суниці для синиці» (сл. А. Камінчука), «Сніг іде» (сл. М. Познанської); обробки укр. нар. пісень для голосу в супроводі бандури, а також для хору в супроводі фортепіано.
Завантажити статтю
Людина 
