Олександрівка
ОЛЕКСА́НДРІВКА (до 1903 — Кремінна) — селище міського типу Донецького (до липня 2020 — Мар’їнського) району Донецької області. О. знаходиться на лівому березі р. Осикова (притока Вовчої, бас. Дніпра), за 11 км від залізнич. ст. Красногорівка; прилягає до околиць Донецька та Мар’їнки, а також с. Кременець. За переписом насел. 2001, проживали 4179 осіб (складає 86,6 % до 1989); станом на 1 січня 2014 — 4060 осіб; переважно українці. Побл. О. досліджено палеоліт. стоянку; виявлено знаряддя праці, виготовлені з місц. кременю. Знайдено артефакти доби бронзи та середньовіччя; обстежено значну кількість давніх курганів. Засн. 1841 переселенцями з Харків. губ. Село належало до Олександрів. пов. Катеринослав. губ. Від 1874 — у складі Мар’їн. волості Маріупол. пов. 1886 був 301 двір, мешкали 1898 осіб, щорічно збирали ярмарок, діяв євр. молитов. будинок. 1890 неподалік збудовано вугіл. шахту та прокладено гілку до залізнич. ст. Мандрикине. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–25 — село Донец. губ., 1920–23 — Юзів. пов.; 1923–30 — Сталін. (до 1924 — Юзів.) округи; від 1932 — Донец. (1938–61 — Сталін.) обл.; 1923–2020 — Мар’їн. р-ну. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 1938 — смт. Від 19 жовтня 1941 до 10 вересня 1943 — під нім. окупацією. Діяло підпілля. Є брат. могила воїнів-визволителів. 1979 проживали 5189 осіб, працювали переважно на підприємствах і в установах Донецька. Від 2014 — під контролем сепаратистів т. зв. Донец. нар. республіки. На Зх. і Пд. Зх. від О. проходить лінія розмежування сил на Донбасі. 2020 адміністративно підпорядковано Донец. громаді Донец. р-ну, що не контролює укр. влада. Серед видат. уродженців — мовознавець В. Галич, фахівець у галузі виноробства С. Кiшковська, фахівець у галузі теплоенергетики А. Кравець, ректор Інституту соц. освіти О. Гладчук.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
