Основної хімії Державний науково-дослідний і проектний інститут (НІОХІМ)

ОСНОВНО́Ї ХІ́МІЇ Державний науково-дослідний і проект­ний ін­ститут (НІОХІМ) — наукова установа, що комплекс­но виконує проект­ні та дослідно-кон­структорські роботи зі створе­н­ня й рекон­струкції виробництв основної хімії, зокрема соди та содо­продуктів. Засн. 1923 у Харкові як Укр. ін­ститут приклад. хімії; 1938–41 — Всесоюз. наук.-тех. центр содової промисловості, від 1944 — Всесоюз. ін­ститут содової промисловості, від 1958 — НДІ осн. хімії, від 1965 — сучасна назва. Ін­ститут став провід. організацією в галузі технології виготовле­н­ня кальцинов. соди, барієвих солей, мінерал. наповнювачів та низки продуктів суміж. вироб-в. У структурі — 6 лаб. (соди та содо­продуктів, екології та ресурсозбереже­н­ня, неорган. продуктів, тепломасооб­мін. апаратури, автоматизації і суші­н­ня, аналіт. та фіз.-хім. дослідж.). Філії: Галургії Державний науково-дослідний ін­ститут (м. Калуш Івано-Фр. обл.), Хім.-металург. завод (смт Донське Волновас. р-ну Донец. обл.). Від 1949 Ін­ститут здійснював функції ген. проектувальника Донец. содового заводу (див. «Лисичанська сода») та виконав для нього перший у своїй історії великий проект — роз­шире­н­ня потуж. до 430 тис. т соди за рік. Від 1969 осн. напрямом роботи стало проектува­н­ня Кримського содового заводу. На поч. 1970-х рр. уперше в світ. практиці роз­роблено, а згодом впроваджено на Пікальов. (Ленінгр. обл.) та Ачин. (Краснояр. край, РФ) глинозем. комбінатах без­від­ходну технологію виробництва содопоташ. продуктів за допомогою комплекс. пере­робле­н­ня нефелінів.

1975 за проектом Ін­ституту організовано виробництво барієвих сполук на Костянтинівському державному хімічному заводі. У рад. період НІОХІМ виконував функції гол. наук. та проект. організації 7-ми заводів з виробництва кальцинов. соди: 5 з них працювали за аміач. способом (м. Словʼянськ Донец. обл.; м. Лисичанськ Луган. обл.; м. Красноперекопськ, АР Крим; м. Стерлітамак, Башкорто­­стан та м. Березники Перм. краю; обидва — РФ), 2 — виробляли її під час комплекс. пере­робле­н­ня нефелін. сировини (м. Пікальово та м. Ачинськ). За проектами Ін­ституту та без­посеред. його участі побудовано та введено в екс­плуатацію содовий завод у Болгарії (м. Древня, 1975) і завод кауст. соди в Ефіопії (1993–94). У 2000–10-х рр. НІОХІМ налагодив спів­працю з компаніями Німеч­чини («Soda Deutschland GmbH & Co. KG»), Ірану («Semnan Soda Ash Plant», «Nova Pharmed Chemia»), Індії («Nirma LTD»), крім того, фахівці Ін­ституту продовжили реалізовувати проекти для під­приємств хім. промисловості України, Казах­стану, Польщі та ін. Зокрема, роз­роблено й успішно впроваджено концепцію по­етап. збільше­н­ня потуж. виробництва кальцинов. соди до 665 тис. т у рік на заводі «Soda Polska» в Іновроцлаві (Польща, 2010), робочу документацію будівництва заводу кальцинов. соди потуж. 400 тис. т у рік у Павлодарі (Казах­стан, 2011), тех. документацію — для модернізації дис­тиляц. колони на базі існуючих апаратів на заводі «Soda Mątwy» (Польща, 2013), унікал. карбонізац. колони під­вищеної продуктивності (до 400 т соди на добу) для заводів «Soda Mątwy» та «Soda Sanayii A.Ş» (Туреч­чина, 2014), з модернізації системи дис­тиляції на заводі в Штасфурті (Німеч­чина) та карбонізації на заводі компанії «GHCL LTD» (Індія, 2016). Після анексії Криму 2014 Україна залишилася без влас. виробництва кальцинов. соди, Ін­ститут ініціював створе­н­ня нового май­данчика з виготовле­н­ня цієї продукції у Словʼянську, що межує з джерелами сировин. ресурсів, роз­робив тех.-екон. об­ґрунтува­н­ня. 2018–19 в Індії за проектом та без­посеред. участі фахівців НІОХІМу побудовано содовий завод компанії «RSPL», перша черга якого ви­йшла на проект­ну потуж. на поч. 2020 (на виробництві вперше в історії Ін­ституту перед­бачено за­стосува­н­ня сухого вапна, що значно скоротило за­стосува­н­ня дорогої пари в технології). НІОХІМ — гол. організація з пріоритет. напрямів роз­витку виробництва понад 60-ти хім. продуктів в Україні, стандартизації неорган. хім. продукції; центр держ. служби стандарт. зразків, складів неорган. хім. продуктів, матеріалів, ре­активів, іонів неметалів, орган. та неорган. сполук для конт­ролю довкі­л­ля. На базі Ін­ституту створ. держ. (ТК-53) і між­держ. (МТК-142) тех. комітети стандартизації «Сода, содо­продукти, барієві солі, сульфати із гі­дромінерал. сировини та активні наповнювачі».

Наукові дослідже­н­ня: роз­робле­н­ня нових продуктів неорган. хімії; удосконале­н­ня технології одержа­н­ня та апаратури хім. вироб-в; технології та устаткува­н­ня для очище­н­ня від­хід. газів, рідких та твердих від­ходів і стіч. вод; приладів контролю та автоматизації технол. процесів тощо. Кількість працівників — бл. 130 осіб. Серед ві­домих учених — І. Зайцев, О. Зозуля, Г. Мікулін, Г. Ткач, В. Фрумін. Роз­робки фахівців Ін­ституту від­значено премією РМ СРСР (1981), Державна преміями УРСР (1978) та України (1999) в галузі науки і техніки Видає зб. наук. пр. «Химия и технология производств основной химической промышлен­ности» (до 2019 ви­друкувано 79 т.). Понад 10 р. Ін­ститут очолює І. Довгалюк. На період воєн. стану в Україні 2022 вироб. колектив НІОХІМу еваку­йовано до філії в м. Калуш.

Завантажити статтю