Остапчук Яцко
Визначення і загальна характеристика
ОСТАПЧУ́К Яцко (Яків Дмитрович; 04. 09. 1873, с. Луб’янки Нижні, нині Нижчі Луб’янки Терноп. р-ну Терноп. обл. — 30. 01. 1959, Ужгород) — громадсько-політичний діяч. Батько А. Остапчук-Науменко. Від 1886 навч. у Терноп. гімназії. 1889 вступив до нелегал. студент. організації «Таємна громада», за що був виключений із гімназії. Крайова шкіл. рада поширила це виключення на всі середні школи Галичини, тому О. повернувся до рідного села, займався с. госп-вом. 1895 разом із батьком розпочав політ. діяльність в Укр. радикал. партії, від 1899 продовжив її в Укр. с.-д. партії (УСДП), зокрема взяв активну участь в організації селян. страйку в Сх. Галичині 1902 (понад 250 тис. осіб). 1905–07 — гол. ред. друк. органу УСДП г. «Червоний прапор». 1907–11 — посол (депутат) Віден. парламенту від УСДП. Численні промови О. у парламенті були спрямовані на захист інтересів укр. насел. Галичини, однак викликали гостру критику галиц. москвофілів, тому після закінчення депутат. мандату він не повернувся у Галичину, а 1912 купив невеликий маєток у с. Радвань-над-Лабірцем на Пряшівщині (нині Словаччина), куди переселився із сім’єю. Займався громад.-культур. діяльністю, редагував г. «Народ», згодом — «Вперед». Під час 1-ї світової війни за сприяння Союзу визволення України вів широку нац.-виховну працю у таборі для військовополонених-українців із рос. армії у м. Фрайштадт (нині Австрія). Після війни став ініціатором заснування С.-д. партії Підкарп. Русі, деякий час її очолював. Придбав госп-во у с. Страбичово (нині Мукачів. р-ну Закарп. обл.), куди 1923 переселився із родиною. У 1930-х рр. знову відійшов від політ. діяльності. Не підтримав проголошення 1939 незалеж. Карпат. України, передбачаючи її безперспективність. Після вбивства сина Дмитра угор. терористами та арешту сина Володимира О. із дружиною переїхали до сина Володимира у м. Стара-Болеслав (нині Чехія), 1957 — до дочки Ірини в Ужгород. Автор спогадів «Подих з недавньої бувальщини. Думки і спогади з мого життя» (Торонто, 1963).