КЛИМЕ́НКО Пилип Васильович (06. 11. 1887, с. Ярославка, нині Бобровицького р-ну Чернігівської обл. — 08. 07. 1955, смт Козелець Чернігівської обл.) — історик, архіво­знавець. 1899–1907 на­вчався у Ніжинській гімназії (нині Чернігівської обл.), 1907–08 — у Санкт-Петербурзькому політехнічному ін­ституті, 1912 закінчив Університет св. Володимира у Києві (учень М. Довнар-Запольського). Від­тоді працював у Київському центральному архіві давніх актів; 1914–18 — професорський стипендіат Університету св. Володимира; 1918–20 — професор Українського університету (м. Камʼянець-Подільський, нині Хмельницької обл.); у період Директорії очолював Комітет охорони памʼяток старовини і мистецтва у Камʼянці-Подільському; 1920–23 — професор Камʼянець-Подільського ІНО; водночас 1922–23 — керівник Камʼянець-Подільського науково-дослідного кафедри історії та економіки Поді­л­ля; 1925–30 — дійсний член Науково-дослідної кафедри історії України при ВУАН; за сумісництвом — спів­робітник Архео­графічної комісії ВУАН (1924–33) та Архео­графічної комісії Центрального архівного управлі­н­ня УСРР (1931–32); у 1932–33 — завідувач від­ділу феодалізму Всеукраїнського історичного музею імені Т. Шевченка (Київ). Досліджував історію цехів в Україні та історію українських міст. 19 травня 1938 заарештований, 5 березня 1939 за звинуваче­н­ням в участі у антирадянській буржуазній націоналістичній організації засуджений до 6-ти років по­збавле­н­ня волі. Покара­н­ня від­бував у Красноярському краї (РФ). Звільнений 1943. Після війни жив у смт Козелець. Покінчив життя самогубством. Реабілітований 1959. Архів К. зберігається в Ін­ституті архіво­знавства НБУВ.