Тимошенко Степан Прокопович

ТИМОШЕ́НКО Степан Прокопович (11(23). 12. 1878, с. Шпотівка Конотопського пов. Чернігівської губ., нині Конотопського р-ну Сумської обл. — 29. 05. 1972, м. Вупперталь, Німеччина, похований у м. Пало-Альто, шт. Каліфорнія, США) — фахівець у галузі прикладної механіки та опору матеріалів. Брат Володимира та Сергія Тимошенків. Академік УАН (1918), іноземний член АН СРСР (1928). Дійсний член НТШ (1923), УВАН (1947). Премія імені Д. Журавського (1911). Закiнчив Санкт-Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення (1901). У 1906–11 та 1917–20 — професор кафедри опору матеріалів, 1909–11 — декан механічного та інженерно-будівельного факультетів Київського політехнічного інституту. 1907 здобув ступінь доктора. 1912–17 — професор електротехнічного, політехнічного інститутів, інституту інженерів шляхів сполучення у Петрограді (нині Санкт-Петербург). 1918 у складі комісії під керівництвом В. Вернадського брав участь в організації УАН, 1919–20 — директор Інституту технічної механіки у її структурі (нині Інститут механіки НАНУ). Від 1920 — професор Заґребського інституту. Від 1922 — у США. 1927–36 — завідувач кафедри з дослідницької роботи Мічиґанського, 1936–60 — завідувач кафедри механіки Стенфордського університетів. Від 1960 — у Німеччині. Вивчав проблеми механіки твердого тіла (міцності, стійкості й коливання механічних систем), будівельної механіки і теорії споруд. Його наукові праці стали основою розвитку багатьох напрямів механіки. Важливими є дослідження щодо згинання, кручення, коливання та удару сучасних інженерних конструкцій. Розв’язав задачу концентрації напружень поблизу отворів, низку практичних задач із розрахунку споруд і деталей машин, розвинув теорію стійкості пружних систем. Розробки з опору матеріалів, прикладної теорії пружності й теорії коливань знайшли широке практичне використання у створенні сучасної авіаційно-космічної техніки, інженерних споруд та кораблебудуванні. Поряд із точним розв’язком актуальних задач з теорії стійкості тонкостінних пружних систем використовував розроблений ним загальний метод, відомий як енергетичний, або як метод Т. Член АН багатьох країн світу — США, Франції, Італії, Польщі тощо. 1951 ім’я вченого присвоєно лабораторії інженерної механіки Стенфордського університету. 1957 відділ прикладної механіки Американського товариства інженерів-механіків заснував медаль  Т., якою нагороджують науковців за видатні досягнення в галузі прикладної механіки. У Києві на будинку, де мешкав учений, відкрито меморіальну дошку, на території Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» йому встановлено пам’ятник, у рідному селі — пам’ятний знак братам Тимошенкам. 1998 на його честь випущено поштову марку.

Рекомендована література

1. Писаренко Г. С. Степан Прокопович Тимошенко. К., 1979;
   Google Scholar Internet
2. Григолюк Э. И. С. П. Тимошенко: Жизнь и судьба. С.-Петербург, 2000, Москва, 2002;
   Google Scholar Internet
3. С. П. Тимошенко — механік ХХ століття: Мат. наук. читань циклу «Видатні конструктори України». К., 2004;
   Google Scholar Internet
4. Академік Тимошенко Степан Прокопович: Біобіліографія. К., 2017.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю