Тимошенко Степан Прокопович

Визначення і загальна характеристика

ТИМОШЕ́НКО Степан Прокопович (11(23). 12. 1878, с. Шпотівка Конотопського пов. Чернігівської губ., нині Конотопського р-ну Сумської обл. — 29. 05. 1972, м. Вуп­перталь, Німеч­чина, похований у м. Пало-Альто, шт. Каліфорнія, США) — фахівець у галузі прикладної механіки та опору матеріалів. Брат Володимира та Сергія Тимошенків. Академік УАН (1918), іноземний член АН СРСР (1928). Дійсний член НТШ (1923), УВАН (1947). Премія імені Д. Журавського (1911). Закiнчив Санкт-Петербурзький ін­ститут інженерів шляхів сполуче­н­ня (1901). У 1906—11 та 1917—20 — професор кафедри опору матеріалів, 1909—11 — декан механічного та інженерно-будівельного факультетів Київського політехнічного ін­ституту. 1907 здобув ступінь доктора. 1912—17 — професор електротехнічного, політехнічного ін­ститутів, ін­ституту інженерів шляхів сполуче­н­ня у Петро­граді (нині Санкт-Петербург). 1918 у складі комісії під керівництвом В. Вернадського брав участь в організації УАН, 1919—20 — директор Ін­ституту технічної механіки у її структурі (нині Ін­ститут механіки НАНУ). Від 1920 — професор Заґребського ін­ституту. Від 1922 — у США. 1927—36 — завідувач кафедри з дослідницької роботи Мічиґанського, 1936—60 — завідувач кафедри механіки Стенфордського університетів. Від 1960 — у Німеч­чині. Ви­вчав про­блеми механіки твердого тіла (міцності, стійкості й колива­н­ня механічних систем), будівельної механіки і теорії споруд. Його наукові праці стали основою роз­витку багатьох напрямів механіки. Важливими є дослідже­н­ня щодо згина­н­ня, круче­н­ня, колива­н­ня та удару сучасних інженерних кон­струкцій. Роз­вʼязав задачу концентрації напружень по­близу отворів, низку практичних задач із роз­рахунку споруд і деталей машин, роз­винув теорію стійкості пружних систем. Роз­робки з опору матеріалів, прикладної теорії пружності й теорії коливань зна­йшли широке практичне викори­ста­н­ня у створен­ні сучасної авіаційно-космічної техніки, інженерних споруд та кораблебудуван­ні. Поряд із точним роз­вʼязком актуальних задач з теорії стійкості тонкостін­них пружних систем використовував роз­роблений ним загальний метод, ві­домий як енергетичний, або як метод Т. Член АН багатьох країн світу — США, Франції, Італії, Польщі тощо. 1951 імʼя вченого присвоєно лабораторії інженерної механіки Стенфордського університету. 1957 від­діл прикладної механіки Американського товариства інженерів-механіків заснував медаль  Т., якою нагороджують науковців за видатні досягне­н­ня в галузі прикладної механіки. У Києві на будинку, де мешкав учений, від­крито меморіальну дошку, на території Національного технічного університету України «Київський політехнічний ін­ститут» йому встановлено памʼятник, у рідному селі — памʼятний знак братам Тимошенкам. 1998 на його честь випущено поштову марку.

Пр.: Со­противление материалов. К., 1908—10; Москва, 1922; 1933—60; Курс теории упругости. К., 1909; Петро­град, 1914—16; Курс со­противления материалов. К., 1911—13; Петро­град, 1915—22; Москва; Ленин­град, 1928—31.

Літ.: Писаренко Г. С. Степан Прокопович Тимошенко. К., 1979; Григолюк Э. И. С. П. Тимошенко: Жизнь и судьба. С.-Петербург, 2000, Москва, 2002; С. П. Тимошенко — механік ХХ столі­т­тя: Мат. наук. читань циклу «Видатні кон­структори України». К., 2004; Академік Тимошенко Степан Прокопович: Біо­біліо­графія. К., 2017.

М. І. Бобир

Завантажити статтю