Тимошенко Володимир Прокопович

ТИМОШЕ́НКО Володимир Прокопович (25. 04. 1885, с. Базилівка Конотопського пов. Чернігівської губ., нині Конотопського р-ну Сумської обл. — 15. 08. 1965, м. Менло-Парк, шт. Каліфорнія, США) — економіст. Брат Степана та Сергія Тимошенків. Дійсний член НТШ і УВАН. На­вчався у Санкт-Петербурзькому ін­ституті шляхів сполучень (1902—05), закінчив економічний від­діл Санкт-Петербурзького політехнічного ін­ституту (1911), де був учнем М. Туган-Барановського. За участь у діяльності української студентської громади на декілька місяців був увʼязнений. Працював у Міністерствах шляхів сполучень і торгівлі. У грудні 1917 повернувся до України. Як економічний консультант залучений до діяльності Міністерства торгу і промисловості УНР, 1919 при­значений економічним радником української дипломатичної місії на Паризькій мирній конференції. Був пред­ставником Дні­просоюзу та обʼ­єд­на­н­ня центральних українських ко­оперативних спілок за кордоном у Парижі. Від 1921 мешкав у Відні від 1922 — у Чехо-Словач­чині. Викладав в Українській господарській академії у Подєбрадах та в УВУ у Празі. 1925 став стипендіатом Фонду Рокфел­лера і ви­їхав для продовже­н­ня освіти до США, де 1927 здобув докторат із філософії у Корнел­льському університеті. 1928 обраний ректором УВУ, однак на за­проше­н­ня Ін­ституту харчува­н­ня Стенфордського університету повернувся до США. Також 1928—34 викладав економіку в Мічиґанському університеті; 1934—36 — науковий радник Департаменту сільського господарства у Вашинґтоні; 1936—50 — професор Стенфордського університету, одночасно продовжував працювати у його Ін­ституті харчува­н­ня. Наукові дослідже­н­ня: сільське господарство, сільськогосподарська політика, економіка СРСР з урахува­н­ням української про­блематики, теорія економічного зро­ста­н­ня. У Конотопі та Львові на честь братів Тимошенків пере­йменовано вулиці.

Завантажити статтю