ХМЕЛЮ́К Василь Михайлович (03. 07. 1903, х. Березівка, нині у межах м. Жмеринка Він­ницької обл. — 02. 11. 1986, Париж) — живописець, поет. Загальну освіту здобував у Жмеринській початковій школі та Жмеринській гімназії. Від 1918 разом зі старшим братом пере­бував у діючій Армії УНР, 1920 опинився у польському таборі для інтернованих українських вояків. На­вчався у Краківській академії мистецтв (1921–23, майстерня В. Яроцького), Карловому університеті (1926–27) та на Українських студіях пластичного мистецтва (1928, клас С. Мако) у Празі. Від 1928 мешкав у Парижі. Став однією з центральних по­статей французького мистецького життя. Як художник належав до постім­пресіоністів. Провід­на образно-стильова засада творчої манери — екс­пресійна колористика, по­значена зокрема імпульсивністю, ім­провізаційністю. Значне місце в його спадщині за­ймає порт­ретний живопис, особливо образи жінок. Протягом усього життя малював краєвиди. Майстер на­строєвого пейзажу. Так само захоплено працював у жанрі натюрмортів і квітів. 1932 мав персональну ви­ставку в галереї «Молода Європа» в Парижі. Завдяки своєму таланту Х. мав можливість ви­ставляти твори у ві­домих паризьких галереях, залах пре­стижного Ін­ституту Тіс­сена. Його творчістю цікавилися ви­значні колекціонери. Твори зберігаються в музеях Лондона, Парижа, Нью-Йорка, Філадельфії, Мюнхена, Торонто, Стокгольма, Львова, Люцерна, в галереї Оксфордського університету і в приватних колекціонерів. Серед живописних творів — порт­рети геть­манів, козацької старшини (1934), «Молода жінка», «Моделька» (обидва — 1935), «Порт­рет Мініха» (кінець 1930-х рр.), «Вечір на пів­дні», «Натюрморт» (обидва — 1940), «Блазень у синьому», «Краєвид над морем» (обидва — 1949), «Концерт» (1951). Звертався і до жанру графіки: ілюстрації до творів М. Гоголя, зокрема повісті «Тарас Бульба», на козацьку тематику та ін. У Празі видав 3 невеликі поетичні збірки — «Гін» (1926), «Осін­нє сонце», «1928, 1926 та 1923» (обидві — 1928) — авангардистського спрямува­н­ня. Похований на цвинтарі Монпарнас у Парижі. Після від­новле­н­ня незалежності України на­друковано збірки віршів Х., стат­ті про нього як про художника і поета, ви­йшов альбом живописних творів. Його імʼя нарешті утвердилося не лише у французькій, але й в українській історії образотворчого мистецтва 20 ст.