Клас політичний

Визначення і загальна характеристика

КЛАС ПОЛІТИ́ЧНИЙ  — соціальна група, об’єднана спільними політичними інтересами, свідомістю, ідеологією, культурою політичною, класовою солідарністю, що проявляються у поведінці його представників. Існують декілька підходів до визначення К. п. Субстанціонал. підхід найповніше представлений у творах класиків марксизму-ленінізму. Згідно з марксист. теорією, К. п. є реально існуючою спільнотою людей, а чл. класу — його представниками (незалежно від влас. волі та бажання) і носіями класових відносин. У марксист. теорії поділ на соц. класи здійснювали за місцем в історично зумовленій системі сусп. виробництва, власне К. п. включали у систему виробництва політ. відносин. К. п. — осн. суб’єкт, що організовує і контролює виробництво політ. відносин, суть яких полягає у регулюванні й легітимації систем нерівності. Для зручності упр. сусп. процесами К. п. створюють політ. інститути. Приналежність до К. п. за функціонал. підходом визначає не фіз. існування класу, а виконувані певною соц. групою відповідні функції у політ. системі, зокрема прийняття стратег. рішень, розподіл сусп. ресурсів, представництво соц. інтересів, підтримання громад. порядку, забезпечення стабільності розвитку суспільства. Особливістю К. п. у рамках функціонал. підходу є присутність у ньому представників підприємництва, бюрократії, профес. і етноконфес. спільнот. З огляду на свій статус, К. п. — товариство людей, яким делегували свої повноваження чл. різних соц. груп. На думку О. Криштановської, К. п. неоднорідний, оскільки містить групи, які відрізняються функціями, характером діяльності, способом рекрутації та ін. і складаються з бюрократії — чиновників, яких призначають, електократії — чиновників, яких обирають, і легіслакратії — депутатів. У складі К. п. — представники офіц. влади й опозиц. течій. Він об’єднує вищі соц. прошарки, які володіють атрибутами впливу, зосередили у своїх руках реал. владу або прагнуть до неї в ідеол., політ., екон., зовн.-політ. сферах життєдіяльності держави. Це депутат. корпус парламенту, адм.-управлін. еліта, еліта судової влади, дипломат. і військ. еліта, лідери політ. партій, громад. рухів, кер. впливових політол. центрів, фондів, політ. журналісти і коментатори, політтехнологи. Отже, К. п. — усі, хто має відношення до упр. держ. суспільством (разом із опозицією); політ. еліта (провідна частина К. п.); правлячий клас (ті, хто на даному етапі реально володіє владою); правляча (владна) еліта (передова частина К. п.). Винятк. роль у діяльності К. п. належить політ. лідерові. Сутність лідерства — стратег. бачення, здатність запропонувати нації перспектив., науково обґрунтов. курс розвитку, спрямов. на забезпечення нац. інтересів і добробуту народу.

Завантажити статтю