КРИЖАНІ́ВСЬКИЙ Всеволод Йосипович (12(24). 01. 1885, с. Лаврики, нині Сквирського ра­йону Київської обл. — 02. 09. 1938, похов. у селищі Биківня по­близу Києва) — фахівець у галузі правничої термінології. Закінчив Київську духовну семінарію (1905), по­ступив на юридичний факультет Юрʼєвського університету (нині м. Тарту, Естонія). Залишив на­вча­н­ня 1908, від 1910 працював на канцелярських посадах у державних установах Російської імперії. Від грудня 1917 — діловод, від березня 1918 — начальник від­ділу канцелярії в секретарстві генерального писаря УНР; за часів Української Держави — начальник 1-го від­ділу департаменту загальних справ Державної канцелярії; від серпня 1918 — тимчасовий член термінологічної комісії при Департаменті законодавчих справ; за Директорії УНР — канцелярист головного інтен­дантського управлі­н­ня Військового міністерства; від березня 1919 — у Правничо-термінологічній комісії ВУАН: 1922–23 — голова. Один із упорядників «Російсько-українського словника правничої мови» під загальною редакцією А. Кримського (1926). Водночас 1919 — виконувач обовʼязків члена-спів­робітника Комісії УАН для скла­да­н­ня історичного словника української мови, 1927 — член Комісії ВУАН для ви­учува­н­ня візантійського письменства та його впливу на Україну. Також входив до складу комісії при Київській митрополії, що пере­кладала українською мовою книги Святого Письма і богослужебні текс­ти (1920), брав участь в українських автокефальних і обновленських церковних рухах, вміщував публікації в релігійних журналах. 1931 звільнений з ВУАН. Від­тоді працював редактором газет, від 1935 — архіваріусом у «Київ­енерго», від 1937 — на Київському радіозаводі. 4 червня 1938 заарештований, 1 вересня того ж року за звинуваче­н­ням в участі у контр­революційній антирадянській націоналістичній організації церковників засуджений до роз­стрілу. Реабілітований 1989.