КРИЖАНІ́ВСЬКИЙ Леонід Андрі­йович (08(20). 04. 1873, Київ — 02. 12. 1939, там само) — геолог. Закінчив Університет св. Володимира у Києві (1899), де від 1900 й працював (згодом Київський університет): хранитель мінералогічного кабінету, професор кафедри мінералогії. Провадив дослідже­н­ня як спів­робітник Укргеолкому. 1928–30 — директор Української філії Ін­ституту прикладної мінералогії. Перші наукові праці К. присвячені страти­графічно-палеонтологічним пита­н­ням, зокрема нижньотретин­ним від­кладам узбереж­жя Десни у Кролевецькому повіту Чернігівської губернії, третин­ним пісковикам р. Норинь на Волині. 1907 разом з іншими університетськими геологами брав участь у роботі Комісії з ви­вче­н­ня фосфоритів Пів­ден­ної Росії. У зрілий період наукової діяльності головні дослідже­н­ня стосувалися мінералогії та кри­стало­графії. 1927 здійснив ґрунтовне мінерало-петро­графічне ви­вче­н­ня пухких осадових порід на Соломʼянці, за результатами яких ви­йшла праця «О геологических ис­следованиях в Соломенском ра­йоне Киева». Був активним членом Київського товариства природо­знавців, обі­ймав посаду скарбника його правлі­н­ня. У «Записках Киевского общества естествоиспытателей» на­друкував стат­ті «О геологических ис­следованиях в Кролевецком уезде Черниговской губернии» (1909) та «О демонстрации некоторых кри­стал­лооптических явлений при помощи отражен­ного поляризован­ного света» (1929). Автор першого післяреволюційного історичного нарису про роз­виток геолого-мінералогічних дисциплін у Київському університеті за 100 р. (1935).