КОЗЛО́ВСЬКА Валерія Євгенівна (20. 06. 1889, с. Бурімка, нині Ічнянського р-ну Чернігівської обл. — 06. 05. 1956, м. Ютіка, штат Нью-Йорк, США) — археолог, музеє­знавець. Дружина М. Ткаченка. Дійсний член УВАН (1949). Закінчила жіночу гімназію та історико-філологічне від­діле­н­ня Вищих жіночих курсів (1916) у Києві. Значний вплив на формува­н­ня її наукових інтересів і особистості мав В. Хвойка, з яким вона по­зна­йомилася 1909 під час дослідже­н­ня стародавнього Бєлгорода (нині с. Білогородка Києво-Святошинського р-ну Київської обл.). Після його смерті (1914) працювала завідувачем археологічного від­ділу Київського художньо-промислового і наукового музею. Була членом археологічної секції НТШ, ініціативної групи із заснува­н­ня Всеукраїнського археологічного комітету при ВУАН (1921), вченим секретарем археологічної і мистецтво­знавчої секції та науковим секретарем Трипільської комісії цього комітету, секретарем Софійської комісії (створеної для комплексного дослідже­н­ня і охорони Софійського собору в Києві), завідувачем від­ділу феодалізму Секції історії матеріальної культури (1932–33), членом Комісії з ви­вче­н­ня історії Києва при Ін­ституті археології Академії наук УРСР (1940). Перші само­стійні археологічні роз­копки здійснила 1916 (поселе­н­ня трипільської культури по­близу с. Сушківка, нині Уманського р-ну Черкаської обл.). Брала участь у досліджен­ні археологічних памʼяток різних епох: курганів епохи бронзи та ран­нього заліза (Горбаківка, Семківка, Пилипча), памʼяток трипільської культури по­близу Трипі­л­ля, Ржищева, Халепʼя, в ур­очищі Коломійщина, поселень Балики, Веремʼя, Романівці, Черепин; могильників і поселень черняхівської культури (Ромашки, Жуківці, Дідівщина), словʼянського могильника по­близу с. Віта-Поштова; обстежувала городища та могильники давньоруського часу (Київ, Ржищів, Ходорів, Буки, Шарки, Біла Церква). Вела роз­копки на горах Дитинка (1930) та Киселівка (1940) у Києві. Працювала у складі археологічних екс­педицій під керівництвом Д. Яворницького (1927–32) і Т. Мовчанівського (1932). Зробила значний внесок у роз­будову одного із головних музеїв України — Першого Державного музею (згодом Всеукраїнський історичний музей імені Т. Шевченка). Ініціювала організацію Борис­пільської археологічної екс­педиції; створе­н­ня заповід­ної зони для охорони городища, селища і могильника давньоруського часу в с. Буки на Київщині; від­кри­т­тя Білоцерківського музею, якому пере­дала велику колекцію археологічних матеріалів, зна­йдених при роз­копках місцевих памʼяток. 1933 заарештована за звинуваче­н­ням у приналежності до СВУ, однак за від­сутності доказів незабаром звільнена. Деякий час залишалася без роботи. Під час Другої світової війни працювала у музейних установах, створених німецькою окупаційною владою. 1943 виїхала до Львова (була спів­робітником місцевого археологічного музею), 1944 — до Німеч­чини. 1950 емігрувала до США. Брала участь у під­готовці перших трьох томів «Енциклопедії україно­знавства» за редакцією В. Кубі­йовича.