Козловська Валерія Євгенівна

КОЗЛО́ВСЬКА Валерія Євгенівна (20. 06. 1889, с. Бурімка, нині Ічнянського р-ну Чернігівської обл. — 06. 05. 1956, м. Ютіка, шт. Нью-Йорк, США) — археолог, музеєзнавець. Дружина М. Ткаченка. Дійсний член УВАН (1949). Закінчила жіночу гімназію та історико-філологічне відділення Вищих жіночих курсів (1916) у Києві. Значний вплив на формування її наукових інтересів і особистості мав В. Хвойка, з яким вона познайомилася 1909 під час дослідження стародавнього Бєлгорода (нині с. Білогородка Києво-Святошинського р-ну Київської обл.). Після його смерті (1914) працювала завідувачем археологічного відділу Київського художньо-промислового і наукового музею. Була членом археологічної секції НТШ, ініціативної групи із заснування Всеукраїнського археологічного комітету при ВУАН (1921), вченим секретарем археологічної і мистецтвознавчої секції та науковим секретарем Трипільської комісії цього комітету, секретарем Софійської комісії (створеної для комплексного дослідження і охорони Софійського собору в Києві), завідувачем відділу феодалізму Секції історії матеріальної культури (1932–33), членом Комісії з вивчення історії Києва при Інституті археології АН УРСР (1940). Перші самостійні археологічні розкопки здійснила 1916 (поселення трипільської культури поблизу с. Сушківка, нині Уманського р-ну Черкаської обл.). Брала участь у дослідженні археологічних пам’яток різних епох: курганів епохи бронзи та раннього заліза (Горбаківка, Семківка, Пилипча), пам’яток трипільської культури поблизу Трипілля, Ржищева, Халеп’я, в урочищі Коломійщина, поселень Балики, Верем’я, Романівці, Черепин; могильників і поселень черняхівської культури (Ромашки, Жуківці, Дідівщина), слов’янського могильника поблизу с. Віта-Поштова; обстежувала городища та могильники давньоруського часу (Київ, Ржищів, Ходорів, Буки, Шарки, Біла Церква). Вела розкопки на горах Дитинка (1930) та Киселівка (1940) у Києві. Працювала у складі археологічних експедицій під керівництвом Д. Яворницького (1927–32) і Т. Мовчанівського (1932). Зробила значний внесок у розбудову одного із головних музеїв України — Першого Державного музею (згодом Всеукраїнський історичний музей ім. Т. Шевченка). Ініціювала організацію Бориспільської археологічної експедиції; створення заповідної зони для охорони городища, селища і могильника давньоруського часу в с. Буки на Київщині; відкриття Білоцерківського музею, якому передала велику колекцію археологічних матеріалів, знайдених при розкопках місцевих пам’яток. 1933 заарештована за звинуваченням у приналежності до СВУ, однак за відсутності доказів незабаром звільнена. Деякий час залишалася без роботи. Під час 2-ї світової війни працювала у музейних установах, створених німецькою окупаційною владою. 1943 виїхала до Львова (була співробітником місцевого археологічного музею), 1944 — до Німеччини. 1950 емігрувала до США. Брала участь у підготовці перших 3-х томів «Енциклопедії українознавства» за редакцією В. Кубійовича.

Завантажити статтю