КО́ЗІН Петро Дмитрович (21. 11. 1926, с. Камаєво, Мордовія, РФ — 22. 12. 2013, Черкаси) — живописець, художник монументально-декоративного мистецтва. Заслужений художник України (2007). Член НСХУ (1967). Учасник другої світової війни. Бо­йові нагороди. Закінчив Львівський ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1956; викл. Й. Бокшай, Р. Сельський, Ю. Щербатенко). Працював у товаристві «Художник»: у Львові (1953–63) та Дрогобичі (Львівська обл., 1956–58); водночас — у Львівських художньо-виробничих майстернях Художнього фонду УРСР (1958–65); у Черкаських художньо-виробничих майстернях Художнього фонду України (1965–98). Основні галузі — станковий і монументально-декоративний живопис. Для творчості К. характерні від­чу­т­тя межі реального та умовного, цілісність та чіткість силуетів. Автор роз­писів, мозаїк, вітражів, живопис жанрових полотен, пейзажів, натюрмортів, порт­ретів. Головна тема — друга світова війна. Учасник обласних, всеукраїнських і всесоюзних мистецьких ви­ставок від 1945. Персональні — у Дрогобичі, Львові (обидві — 2002), Черкасах (2002, 2006, 2010). Окремі роботи зберігаються у Національному музеї у Львові, Черкаському художньому музеї, Корсунь-Шевченківському історико-культурному заповід­нику (Черкаська обл.).